Загалом добра справа, встановлення дружніх стосунків між містами і народами, чомусь перетворилася на дружбу Ротарі-клубів, які, здається, саме і вирішують, коли кого запрошувати і які знаки встановлювати. Підсвідомо виникає сумнів, що є первинним, а що вторинним — дружба міст чи дружба клубів? І чому саме цих клубів? Є ж у Зігнені і футбольні чи якісь інші клуби!
Сумніви розвіялися після відкриття знака для «обозрения». Ще напередодні мене запитували, що там за скульптурна композиція буде, а я жартома відповідав: « Та, мабуть, якась піраміда». Виявилося глобальніше — цілий глобус чи земна куля. На ній символічно позначили Кобеляки і Зінген. Залишилося тільки написати: «новий світовий порядок», як на доларові. А хіба не можна було провести конкурс серед кобелячан і зінгенців на кращу скульптурну композицію? Виходить, що не можна, бо є «глобальний скульптор», він все таємно вирішує, а потім робить сюрприз. Депутат міськради Людмила Пряхіна, яка спостерігала за відкриттям знака, так пояснювала «непонятливим» кобелячанам: «Майбутні хазяї у такий спосіб територію мітять, завойовану сучасним способом культурного співробітництва». Що має символізувати цей глобус? Міський голова у промові пояснив, що символізує він дружбу двох міст з їх позначенням на ньому, а «шестерня» «символізує рух вперед». Його світогляд сформований, мабуть, у Ленглі і Страсбурзі, тому й не дивно. А яка думка у пересічних? Хоча історикам повинно бути відомо, що дорога вперед не обов’язково веде у рай, а може привести й у прірву чи навіть у пекло. У промові прозвучала впевненість у тім, що знак цей «на віка», але вічного нічого не буває, тільки всесвіт та піраміди, про це історики також повинні знати.
Про значимість події для пересічних кобелячан красномовно свідчила кількість присутніх — декілька десятків чоловік.
Члени «еліти» повинні б уже відчувати, що пересічні громадяни починають розуміти більше, ніж сама «еліта». І не всі громадяни бажають попадати на зуби тієї кимось керованої шестерні, яка невідомо куди нас вивезе. Не всі громадяни ладні продаватися за ложку каші, як і не вся, дійсно, еліта ладна на все за жменю зеленого паперу.
Було б розумним, якби посадовці, які користуються повагою у населення переглянули свою позицію щодо членства у Ротарі-клубі, аби не викликати подив у пересічних. Знання у наш час поширюються надто швидко, і ніде від них, як страус, не сховаєшся. Вийшла недавно великим тиражем книжка «Україна масонська», в якій ідеться про вклад будівників храму Соломона у розбудову України і пояснюється користь від цього руху. Я й показав її одному знайомому, у свій час активному учаснику РУХу і фанату ідеї незалежності, мовляв, почитай, а він обурено закричав: нічого читати не буду, бо Україна повинна бути українською, а щодо книжки, краще б збірку віршів Бориса Олійника видали, «У замкненому колі. Із окупаційного зошита» називається.
Нам пояснюють, яка вигідна співпраця клубів і скільки користі від неї для кобелячан, але ж відомо, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці. А участь держслужбовців у міжнародних закритих клубах є не що інше, як потрапляння у залежність від тих, хто клубами керує і через них реалізує свої цілі управління. Для чого нам якісь утаємничені клуби? Хто із кобелячан читав протоколи їх зібрань? Хто із пересічних може стати членом клубу? У тому ж номері «ЕХО» в якому надрукований репортаж з відкриття «знака», йдеться про те, що Президент України виступає за створення дійсно демократичного вільного суспільства. Ще Дж. Кенеді у своєму зверненні до нації говорив, що таємним орденам і закритим зібранням не місце у демократичних країнах. Після цього виступу його, правда, вбили. Та й наш міський голова на сторінках «ЕХО» мовби залякує кобелячан, згадуючи, що у Далласі хизуються тим, що «розрахувалися» з Кеннеді, і з іншими, мовляв, розрахуємося. Такі от техасці, тільки вони не мають нічого спільного з тими знаменитими техаськими ковбоями, про яких ми читали в дитинстві. Друзі нашого мера вже осідлали не мустангів а цілу Америку. Тепер і йому все дозволено.
Усе б ще нічого, але до освячення знака залучилися і святі отці, сповідуючі християнство, що також здивувало. Та й деякі «козаки» подалися у ротаріанці.
Після завершення церемонії відкриття «знака» кобелячан запросили взяти участь у заходах до дня міста і прямо від місця торжества ударити велопробігом по бездоріжжю.
Здалося, що під гаслами дружби народів я брав участь у прилученні кобелячан до ідеї чийогось світового панування.
Таке моє враження від події і своєрідна шокованість від побаченого. І само собою, чомусь прийшло на думку іудейське побажання: «хорошої вам суботи», святі отці і кобелячани.
