Так слава чи трагедія?

Днями Спілка ветеранів Збройних сил України в Полтавській області разом з членами козацьких організацій виїхала до села Світлогірського Кобеляцького району, щоб ушанувати пам’ять українських козаків, котрі 301 рік тому загинули біля Переволочної від шабель російських вояків та калмицької кінноти. Козаки — прихильники гетьмана Івана Мазепи — усвідомлювали, що з перемогою Петра І над шведами у Полтавській битві закінчується період відносної незалежності Гетьманської України, а їх самих чекає мученицька смерть. 29–30 червня 1709 року біля переправи у селі Переволочна (поблизу гирла Ворскли) зібралося близько 30 тисяч козаків з членами родин та 13 тисяч шведських солдат. Король Карл ХІІ і гетьман Мазепа з невеликим загоном солдатів устигли переправитися на правий берег Дніпра. Шведів росіяни взяли у полон. А козаків з дружинами й малими дітьми почали нещадно рубати. Хто не волів бути пошматованим, цілими сім’ями самі заходили в Дніпро й тонули…
Ще раніше, у квітні 1709 року, у відповідь на підтримку Запорізькою Січчю Мазепи й Карла ХІІ, російський цар Петро І наказав зруйнувати Переволочанську фортецю, що була залогою запорожців, а місцеве населення з дітьми та жінками було з нечуваною люттю вирізане чи живцем спалене у хатах.
Саме голова Спілки ветеранів Збройних сил Леонід Мошинець торік зініціював спорудження Меморіального хреста у Світлогірському, в урочистому відкритті якого взяв участь і колишній голова Полтавської ОДА.
Нині офіцери у відставці й козаки, члени громадських організацій поклали вінки й квіти до меморіалу загиблим у роки Великої Вітчизняної війни та до Козацького хреста. Владика Федір (УПЦ КП) відслужив панахиду за убієнних на високому березі Дніпра. Благочинний Кобеляцького району Дмитро Кулічковський, котрий під час урочистостей був нагороджений орденом Козацької доблесті І ступеня, запевнив присутніх, що незабаром поблизу хреста у Світлогірському буде споруджено каплицю.
Місцеві жителі показали, де знаходилася Переволочанська фортеця, адже у 1963 році село, відоме з ХІ століття, затопило Дніпродзержинське водосховище. Розповіли, що ще у 70‑х роках минулого століття, коли руїни фортеці до 60 см виднілися над водою, там знаходили старовинні монети, посуд, рештки зброї тощо.
Побували ми й у краєзнавчому музеї місцевої школи. Свого часу музей села створив ветеран війни, кавалерист, учитель історії В. О. Шабуцький. Розміщувався він у сільській раді. Та після його смерті музей почав занепадати, тож адміністрація школи вирішила забрати частину експозиції. Зокрема, тут знаходиться «Ісповідальний розпис містечка Переволочни Переображенської церкви за 1873–1891 роки» (раніше храми за сумісництвом виконували й функцію РАЦСів), старовинні предмети побуту селян. Учителі й вихованці школи не лише розповіли про історію села, а й влаштували маленький концерт.
Утім, відвідання музею села у школі залишило й трохи неприємний присмак від того, на чому ж виховують підростаюче покоління деякі експонати музею. Зокрема, стенд про роль Переволочанської фортеці в історії України. Я розумію, що людина, яка створювала музей у радянські часи, сама була продуктом радянської ідеологічної системи, але ж уже 19 років живемо у незалежній Україні. Ось що читають учні школи й відвідувачі музею: «Славна сторінка історії нашого краю пов’язана з Північною війною…» І далі розповідь про зруйнування фортеці навесні 1709 року, про капітуляцію 13 тисяч шведів. До речі, жодного слова про загибель 30 тисяч українських козаків. То як же можна сплутати славу з трагедією?!! Тут же фото пам’ятного знаку на старому Переволочанському кладовищі «на честь перемоги над шведами»!..
Мабуть, директору школи й педколективу час прибрати бюст Леніна з музею (бо є ж Указ президент про демонтаж пам’ятників Леніну) та оновити стенди радянських часів відповідно до справжньої історії, якщо хочуть називатися патріотами й славними нащадками українських козаків, що прийняли мученицьку смерть, але не зрадили батьківщини й не стали запроданцями. А то мимоволі пригадується шевченкове: «славних прадідів великих правнуки погані»…

Логін:
Пароль:
запам'ятати