Офіційний «синоптик» в Україні — байбак на кличку Тимко — мешкає в Гайдарах, на біостанції Харківського національного університету імені Каразіна.
Про те, якою буде погода, особливо навесні, хочеться знати всім. Вона, звісно, бентежить і хліборобів, бо час початку польових робіт має неабияке значення.
А визначалася вона так: коли байбак після зимової сплячки з’являвся на поверхню зі своєї нори, він «кидав» коло себе тінь, котра означала ранній чи пізній прихід весни.
Звичайно, цей ритуал більш схожий на жарт, чи шоу, що викликає у людей захоплення. А ось життя в природі цього рідкісного тепер звірка турбує всіх, кому небайдужа фауна.
Разом з членами районної громадської ради з полювання та мисливського господарства Максимом Соколовим, Іллею Шапченком, Юрієм Ульяничем ми прямуємо на територію мисливського угіддя «Черкасівське», де сьогодні планується поповнити сімейство байбаків.
До речі, в Полтавському районі їхня кількість обмежена. Якщо порівняти з довоєнними часами, то очевидно, що ця тваринка має дуже малі шанси на виживання. Про це не-одноразово наголошують фахівці Полтавського обласного українського товариства мисливців та рибалок, які стали ініціаторами відтворення рідкісної фауни.
Першими, кого побачили ми в Черкасівці, були лелеки. Сімейство цих чудових птахів, вдивляючись у безмежні далі, саме вирішувало, куди полетіти «пообідати». Поблизу водоймища, що розташувалося на теренах мисливського угіддя «Черкасівське», прогулювалася дика качка, яка полохливо заховалася в очереті, почувши наближення людей…
У селі Вербовому, куди прибула група районної громадської ради, щоб проконтролювати цей важливий захід — поповнення стада байбаків, котрих тут вже налічується більше двадцяти, — було свято для всіх природолюбів.
— Ми довго чекали цього дня, — говорить голова громадської мисливської організації Володимир Гайда, — наш колектив щойно виконав захід з плану мисливських угідь, де детально говориться про збереження і відтворення флори і фауни. Два роки тому ми придбали перших байбаків, сьогодні повинні привезти ще 10 звірів.
Відомо, що місцеві мисливці не тільки полюбляють полювати, а й роблять все для того, щоб у лісі було чисто і затишно, слідкують за санітарними вирубками, самі посадили 6 гектарів лісу, розчистили водоймище і зарибнили його. Ведеться тут і боротьба з браконьєрами.
— Обов’язково назвіть моїх кращих громадських інспекторів, — говорить Володимир Павлович, — це три Сергії: Семенюта, Матвійчук, Шостак. Завжди в роботі допомагає старший єгер Микола Сорока.
…Аж ось і довгоочікувана автомашина з Диканського мисливського господарства, яка доставила сюди десять байбаків.
— Ось вам новосели, — звертається до нас директор Диканського мисливського господарства Валерій Лях.
Байбаки сидять в металевих клітках і голосно кричать, мабуть, відчувають, що скоро їх випустять на волю.
— Тільки що, — говорить Валерій Петрович, — завіз теж десяток «красенів» до Оржицького мисливсько-рибальського господарства, а це ваші мешканці.
Треба відзначити, що найкраще робота з реакліматизації байбаків проводиться саме в Диканському мисливському господарстві, де їх налічується близько 800 голів. Вдало їх розводять і в Харківській зооветеринарній академії.
На закінчення матеріалу хочемо звернути увагу читачів, що журналісти не жартують. І насправді те, про що ми говорили на початку, має своє реальне підгрунтя. У Черкасівці вирішили не відставати від харків’ян і собі створити метрологічну службу. Двох байбаків передали до Полтавського держлісгоспу, де їх чекає місія провісників погоди.
