Очевидно, для тих, хто хоче писати, треба ще і читати, тому ми рекомендуємо переглянути в районній бібліотеці праці В. Чернявського: «Кобеляччина на межі тисячоліть» 2000 року, « Народна дипломатія» 2003 року, фотонарис «10 років Кобеляцькому Ротарі-клубу» 2005 року й інші, де широко, в доступній формі ці питання викладені, а також матеріал у газеті «Колос» від З липня ц. р. «20 років співпраці», надрукований у переддень приїзду німецької делегації, і ви зрозумієте, що зроблено за ці роки, а «Колос» доступний і пересічним і непересічним.
А найкраще запитати в районній лікарні, куди надходили інсулін і медикаменти на сотні тисяч гривень, де працюють автомобіль швидкої допомоги «Фольксваген», обладнання хірургічного й інших відділень. Або в батьків 141 дитини, врятованих від цукрового діабету німецьким інсуліном, у пожежній частині, де постійно використовуються два пожежно-рятувальні автомобілі із Зінгена, в аграрному ліцеї, де використовуються токарні, свердлильні і слюсарні верстати, та немає потреби всього перераховувати, якщо на це не бажають звертати увагу так звані «пересічні» громадяни.
Ми прохаємо редакцію газети розмістити два фото: одно із м. Зінгена, де в знак нашої співпраці ще в 2005 році одну з вулиць названо Кобеляцька, і наш пам’ятний знак, як адекватну відповідь на увагу і добрі справи наших партнерів і колег із Зінгена.
І на завершення: курс України в Європу вже 20 років декларують усі президенти і уряди. Там високий життєвий рівень, і досягнутий він завдяки злагоді та співпраці.
Після Великої Вітчизняної війни, 65‑річчя якої ми святкуємо, в Європі було здійснено так званий план Маршалла, де головним і першим стояло примирення всіх раніше ворогуючих сторін. На це першими пішли Франція і Німеччина, а потім і інші. Так створилася потужна система — Євросоюз. Рівень життя там на порядок вищий, ніж у нас, а ми досі воюємо. Хіба можна продовжувати війну з тим хто тобою переможений, намагатись змінити їх менталітет і повернути до нашого способу життя? Вони цього ніколи не захочуть.
Тож повернімося до нас: нам потрібне порозуміння перш за все в суспільстві, пошук надійних партнерів і друзів за кордоном як запорука прогресу. На цей шлях ми стали 20 років тому і не помилились. Якби всі поступали так, уже був би прогрес, а ми борсаємось самі в собі, боремось між собою та шукаємо ворогів.
Якщо є бажання створювати інші клуби і започатковувати співпрацю на благо суспільства, ротарійці це тільки вітатимуть і підтримуватимуть, справ для конкретних зусиль безліч, тож ініціатива за бажаючими. Бажаємо всім добра і благополуччя.
