46 років назад, в далекому 63 році двадцятого сторіччя, на берегу річки Сула була вщент зруйнована Свято-Михайлівська церква, згадка про яку залишилась тільки в памяті жителів. На св. Михайла соборність церкви, відмічають кожен рік мешканці села.
За часів Радянської влади, релігія як основа духовності нашого народу, м'яко сказати, не шанувалася. По всій території колишнього Радянського союзу більшість приміщень церков та храмів були передані в державу як споруди, які можливо раціонально використовувати.
Міцні споруди церков, колись духовних святилищ, стали складами, спортзалами, та просто приміщеннями для потреб молодої держави, під назвою СРСР.
Так і доля сільської церкви закінчилась трагічно. Ставши непотрібною для колгоспного господарства с. Млини, церкву розібрали до останньої щепки, місце під нею зрівняли таким чином, немовби там нічого й не було.
Так би й забули люди, з зміною поколінь про місце сільської церкву, якби не примхи одного з підприємців. Який (зі слів місцевих жителів) замітивши гарне місце біля річки, з близько трасою, забажав побудувати розважальний заклад.
Реакція села була однозначна, ні п'янці та танцям на святому місті. Зібравши громадою села невеликі кошти, на святому місці було встановлено дерев'яний хрест, та осв'ячено сьома різними служителями церков Полтавської обл.
На сьогоднішній день завдяки спонсорам та пожертвам місцевих жителів, зроблено насип, встановлена дерев'яна капличка, обгороджено декоративним забором.
Українське прислів'я “Святе місце пустим не буває” - стало актуальним висловлюванням. Хоча мета та мрії мешканців села - відновити первозданний вид церкви. Вірять прийде час, коли люди "від влади" згадають про духовне, а не про власні кишені. І відродиться в Млинах Свято-Михайлівська церква.
