На захист колеги

Читаючи публікацію «Журналіст «Світлиці» подає позов на Андрія Реку» в тижневику «ЕХО» від 30 жовтня поточного року, живо уявила подію. Адже добре знаю Петра Михайловича Жаботинського. Це людина, яка з гідністю багато років служить справі журналістики, щоразу ретельно і детально вивчає тему для написання. Його матеріали завжди об’єктивні. Висококультурний, глибоко освічений, толерантно ставиться до всіх без винятку. А ще надзвичайно стриманий і всепробачаючий. Як же треба було образити Петра Михайловича, щоб йому увірвався терпець!
Чомусь багато хто вважає своїм правом принижувати, повчати журналістів. Доводилося і мені чути щось на зразок: «Журналюги — всі брехуни», або ж «Набридлива муха». А ще: «Я тобі плачу. Будеш писати, як накажу». Це вже цитата з промови владумаючого. Наче б то мені зарплату виділено з його особистої кишені.
Незавидне положення журналістів державних ЗМІ. Звичайно, не у всіх. Це залежить від рівня інтелекту, культури керівництва адміністрації, якій вимушена підкорятися газетярська братія.
Стосовно аргументів, наведених Андрієм Рекою, з яким я особисто мало знайома. Його закид стосовно зовнішнього вигляду Петра Михайловича принаймні нетактовний. Цей чоловік одягається по мірі своєї забезпеченості, доглядає за своєю зовнішністю у вільний від улюбленої журналістської справи час. Отже, дорогих костюмів від «Кардена» не купує, елітні перукарні та косметичні салони не відвідує. І, безперечно, харчується на свою невелику кровно зароблену зарплату. Тому й худорлявий.
Видно не для всіх народна мудрість «Зустрічають за зовнішністю, проводжають за розумом» є аксіомою. Бо ж дорогий костюм не додає його власнику розуму, людяності, честі.

Логін:
Пароль:
запам'ятати