Нам назустріч вийшов чоловік і повідомив: «Сюда нельзя, тут работы ведутся.»
Доки закінчать роботи, ми чекати не стали і попрямували до вузла зв’язку ВАТ«Укртранснафта», який опікується нафтопроводами в Кобеляках. Спочатку ми сумнівалися, чи дійсно відповідальні за ситуацію на полі — з даної організації, проте, працівники, які нас зустріли — розвіяли всі сумніви.
— Мы только что оттуда, — говорить чоловік. — Никто вам ничего не скажет.
— Яким чином ми можемо поговорити з вашим керівництвом? Надайте їх контакти, — прохаємо.
— Ничего не дадим. Информация не для газеты.
Оскільки коментувати ситуацію категорично відмовились, лишається простір для домислів. Можливо, стався прорив на нафтогазопроводі, можливо, ліквідовуються наслідки аварії іншого типу. Зрештою, це не важливо. Нам потрібно повідомити кобелячанам — чи не загрожує їм небезпека. Проте зробити цього не можемо. І хто знає… Адже щось подібне відповідали журналістам 26 квітня 1986 року і в Чорнобилі.
