Читайте також:
Задовго до Полтавської битви...
Що ж знаємо ми про одну з найкривавіших битв в історії людства та першу битву у Східній Європі, де пролунали постріли вогнепальної зброї?
Кінець XIV століття на полтавських землях ознаменувався складним політичним становищем. Литва і Золота Орда — основні політичні гегемони у регіоні ступили у смугу жорсткої боротьби за подальшу колонізацію цих земель. Золота Орда, війська якої переможним рейдом пройшли по Полтавщині, поглинулася внутрішньою боротьбою за владу хана Тохтамиша та Тимура Кутлуга. Внаслідок поразки і втечі Тохтамиша під опіку Вітовта (литовського князя, що володарював на українських землях), між Ордою та Литвою розпочався конфлікт, що вилився у криваву битву при Ворсклі. Вчені вважають цю битву однією з найкривавіших у Східній Європі.
1399 року війська Литви розбили передові загони татар при Ворсклі. Шлях литовсько-татарських сил пролягав через р. Сулу та по території сучасного Хоролу. Вірогідно, тут і зустрілися дві армії — європейсько-татарська Вітовта з Тохтамишем та ординська Тимура Кутлука. Місце битви визначити важко; серед версій — Новосанжарщина, Котелевщина, Диканька. Відмінне новітнє озброєння литовців, посеред яких було багато найманців із Західної Європи, примусило ординську армію вступити у переговори. Литовські війська першими у регіоні застосували новітні пищалі та гармати, до цього не відомі у регіоні.
На початку серпня до ставки ординців прибув емір Едигей, який наполіг на активних бойових діях проти литовців. За спиною дипломатичної гри у тил Вітовта зайшла татарська кіннота. Врешті, відкинувши оману перемовин, супротивники 12 серпня зійшлися у вирішальній битві на ріці Ворскла. На жаль, ні новітня зброя, ні професійність тевтонської кінноти, не змогли протистояти граду стріл татарських вершників. Татарам, охочим до грабунку, було заборонено злазити з коней, щоб ті не полишили поля бою заради чужого майна. Паніка в оточеній армії Вітовта і Тохтамиша сягнула апогею — литовсько-польска кіннота сама розбила власний стрій піщальників, що вважалися непереможними, та зім`яла піхоту, рятуючись від переслідування.
Вже наступного дня повністю розбиті литовці спробували зібратися коло Більська (територія нинішньої Полтавської області), проте й тут знову були розгромлені. У землі Полтавщини лишилося майже 70 князів литовських і руських (тобто українських). Втрати звичайних солдатів навіть не рахувалися. Населення Полтавщини у своїй більшості було забрано у рабство і продано на ринках Кафи.
Для Полтавщини битва мала свої наслідки: після боїв тут було стерто з лиця землі цілу низку поселень. Хоча наш край лишився під владою Литви, все ж колонізувати наші напіввимерлі міста довелося навіть народам Кавказу. Згадкою про битву дотепер лишається селище Тахтаулово що за 10-20 хвилин їзди автомобілем від Полтави. За свідченнями вчених, назва походить від слів «аул Тохтамиша» — тодішньої резиденції ординського невизнаного хана.
24 серпня 2010, 11:36 | Полтавщина | Культура та освіта
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
