Майже кожна мама була у ситуації, коли її немовля плаче, здається, безкінечно і ніщо не допомагає його заспокоїти. Батьки в такі години починають турбуватися, що у дитини щось болить, але за словами американського лікаря-педіатра Харвея Карпа, зазвичай це зовсім не так.
Педіатр дає п’ять чітких способів заспокоїти дитину до трьохмісячного віку. Вони засновані на безумовних рефлексах немовляти. Малюк при народженні ще не зовсім розвинений, і самим кращим заспокоєнням для нього служить створення умов, що нагадують час, коли він ріс у лоні в мами. Тож, що потрібно зробити, щоб заспокоїти малюка?
Перший: туго сповити малюка, щоб не ворушив ручками.
У матці було досить тісно, але комфортно і безпечно. Сповиванням створюються схожі умови, а якщо сповити не туго, він знову розпов’ється і закричить. Як сповити? Берете пелюшку, відгинаєте верхній куточок від себе, кладете малюка головою на цю сторону пелюшки з відігнутим кутом. Далі ведете край пелюшки з лівого боку від його правого плеча вниз. Потім нижнім куточком пелюшки накриваєте щільно праве плечико. А правий край пелюшки від плечика тягнете туго вниз до черевця. Залишається правий куточок, ним обернути на грудях дитину навкруги по годинниковій стрілці, кінчик заправити. Ніжки при цьому залишаються вільними, ручки «по швах».
Після цього немовля може почати плакати ще сильніше, але не потрібно лякатися, оскільки ви краще знаєте, ніж малюк, що йому потрібно. Виконайте наступний спосіб.
Другий: Положення малюка на боці або на животі на ваших руках.
Отже дитина сповита. Положення на спині для неї неприродне і посилює почуття тривоги. У черевці вона була згорнута клубочком. Беремо немовля і кладемо на руки боком, щоб його щока опинилася на вашій долоні. Якщо навчитися цьому прийому, дитина одразу припинить плакати.
Третій: Шум, шипіння.
Якщо перші два способи не допомогли, переходьте до наступного. Пошипіть дитині у вушко, причому чим голосніше плаче, тим голосніше потрібно «шикати», інакше дитина просто вас не почує. Адже в матці малюк постійно чув шум від вашого серця, шлунку. Підійде також звук пилососа або фена. Якщо цей прийом дитинці сподобається найбільше, ви зможете записати шипіння на магнітофон і відтворювати при потребі.
Четвертий: Заколисування дитини.
Але не замашистими рухами, а навпаки малої амплітуди і досить швидко. У матці малюк постійно відчував трусіння і звик до нього. Коли голова немовляти лежить у вас на долоні, поколихуйте її лише на пару сантиметрів і одразу побачите результат.
П’яте: Смоктання.
Дитині потрібно дати груди або соску для заспокоєння, адже в животі немовля постійно смоктало свій кулачок. Якщо він плюється соскою — досить трохи натиснути соску вниз, начебто віднімаючи, малюк одразу схопить її.
Жінки запитують
Доброго дня! У мене така ситуація. Я працюю на підприємстві близько 4 місяців. З начальником у нас не склалися робочі відносини, оскільки манера його керівництва — це постійний крик, моральний натиск, диктатура і так далі. У плані роботи у нього до мене претензій не було, оскільки я виконувала повністю свої обов’язки, а ще я була зобов’язана виконувати його роботу. У мене був постійний доступ до його пошти, і мені треба було робити усю його роботу яка приходила на пошту також. Саме через це звільнився попередній працівник, оскільки був не згоден виконувати не свою роботу, а ще терпіти ці постійні крики.Учора ввечері я відмовилася зробити одне з його доручень, оскільки порахувала що це вже занадто, тим більше, його доручення було пов’язане з налічуванням бонусів, а нести відповідальність за те, скільки кому буде нараховано грошей, я не хотіла, і до цього ніякого відношення я не маю.
Сьогодні вранці він мені сказав, що якщо таке ще раз повториться, то він мене звільнить по статті. Я відразу написала заяву за власним бажанням (з відробітком 14 днів), він її не прийняв, сказав, що я працюватиму стільки часу, скільки йому буде треба для того, щоб знайти іншу людину (з попереднім працівником це було 3 місяці), і він мене звільнить по статті.
На скільки я знаю трудовий кодекс, то він не з може мене звільнити по статті через те що для цього потрібні докази: попередження, догани тощо. Але як мені тепер звільнитися? Наскільки я знаю, є такий спосіб, що б відправити свою заяву рекомендаційним листом, і тоді заяву будуть зобов’язані зареєструвати і підписати. Це правда? Уточніть, будь ласка, саме цей момент: як усе правильно зробити і чи зможе він мене звільнити по статті. Спасибі.
Лист коментує провідний спеціаліст Кобеляцького районного управління юстиції Анна Дзюба:
Зі змісту Вашого листа видно, що ви орієнтуєтесь у своїх правах, але можливо Вам не вистачає впевненості у своїх діях.
По-перше, варто відмітити, що відповідно ст. 31 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) власник установи або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, крім того, що стосується працівників центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших органів, де об’єм їх роботи регулюється також посадовою інструкцією, в якій чітко повинно бути розписано функції працівника, його обов’язки. Порядок розробки посадових інструкцій регулюється Довідником типових професійних характеристик посад державних службовців, затверджених наказом Головдержслужби України 01.09.1999 № 65. А тимчасове переведення працівника на іншу роботу згідно ст. 33 КЗпП допускається лише за його згодою. Керівник може зробити це без згоди працівника лише для відвернення наслідків стихійного лиха, епідемій, виробничих аварій та інших обставин.
По-друге, з Ваших слів зрозуміло, що претензій до виконуваної вами роботи у керівника немає, тому він не може звільняти Вас за ч. 3, 4 ст. 40 КЗпП (а саме: за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на Вас трудовим договором; за прогул без поважних причин) до того ж, докази не виконання Вами прямих посадових обов’язків відсутні (попередження, догани, наказ про депреміювання та ін.).
По-третє, відповідно ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений час, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14‑ти річного віку або дитино-інвалідом та ін. причини), власник повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відмічаємо, що ст. 47, 116 КЗпП говорить про обов’язок роботодавця в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у відповідні строки (в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок). Крім того, в разі звільнення за причинами, передбаченими ст. 36 (окрім звільнення з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу) працівник повинен сам вимагати від роботодавця копію наказу про звільнення. У разі порушення даної норми особа вправі подати до суду позов про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Отже, для того, щоб звільнитися з роботи у випадку коли керівник цього не хоче, дійсно, Ви повинні відправити заяву про звільнення рекомендованим листом, при цьому залишивши собі її копію.
Спогади
Більшість сучасних батьків надто піклуються про своє чадо, не залишаючи самих навіть на хвильку. Слідкують за тим, що їх діти їдять, купують дорогі іграшки. А як процес виховання дитини проходив, скажімо, більше півстоліття тому? Пропонуємо спогади тодішніх дітей.
Надія, 72 роки: «Який там нагляд, прив’яжуть за поперечок платком і чулкою до столу та й усе. Ще куфайку чи старе одіяло постелять на підлогу, посадять і щось в рота дадуть: соску, хліба або яблуко. А з п’яти років менших дітей гляділи та робити по дому помагали. Пасли гусей, кіз. Батьки зранку до ночі працювали, і ми теж не гуляли. Як до школи пішли, то тільки там і відпочивали.»
Тетяна, 72 роки: «Батьки бити не били. Закривали у будинку і йшли собі на роботу. Дід з дерева іграшок наробить, от я ними і граюсь. А ще було покладуть мені книжку, поки прийдуть з роботи — я її порву. А ще брали з собою на город — у ночви посадять, щоб я не заважала, і трудяться».
Олена, 60 років: «У школу з одного села в інше йшли пішки. Зимою снігу нагорне аж під стріху, так нам стежку розгорнуть і йдемо як по тунелях. Я з восьмого класу хату сама мазала.»
Наталія, 71 рік: «Нас семеро було. Ми хто куди хотіли, туди й повзали. Пам’ятаю себе зовсім маленькою, коли батько з війни на деякий час повернувся. А я тоді рвала яблука з дерева у фартух. Як побачила його і руки опустила, все з фартуха і висипалось. Він допомагав ті яблука збирати… А потім батько знову пішов на війну, більше я його не бачила — пропав безвісти.»
