Зізнаюся чесно, на свято у Пологи потрапив чи не випадково. На нього запросив знайомий, який сам має родичів у цьому селі. На запрошення погодився, але їхав до села без особливого ентузіазму. Мовляв, ну що цікавого можна побачити на сільському святі? Як з’ясувалося, автор серйозно помилявся.
Дорогою мій знайомий Руслан розповідав про славну історію Пологи. У селі колись був колгосп-мільйонер. Із цього випливала потужна інфраструктура — і молочні комплекси, і тракторні бригади, і урожайні поля. До речі, за словами мого співрозмовника, саме пологівський колгосп першим у районі придбав диковинний тоді комбайн «Джон Дір».
— Зараз від усього того залишився лише тік, — із сумом говорить Руслан. — Ось це була пожарка, а там — тракторна. Все розібрали.
Окрім току із радянських часів залишився величенький клуб. Саме у ньому і збиралися люди на святкування Дня села. Власне, розпочалося воно іще зранку, футбольним матчем та розвагами для дітей. А вже близько п’ятнадцятої люди зібралися на урочистості. Розташовувалися всі у малому залі Будинку культури, тому що великий знаходиться в стадії ремонту. Спочатку місць начебто вистачало усім. Але позаяк люди все йшли і йшли, організаторам доводилось доставляти все нові та нові ряди стільців. Зрештою, частині жителів Пологів все-таки довелося провести свято на ногах. Натомість не було підстав скаржитись на брак глядачів — їх у залі зібралось близько двохсот чоловік. І коли люди розташовувались на місцях, у залі утворилася та неповторна атмосфера, яка буває тільки на святах у невеликих селах. Коли всі усіх знають, коли вітаються легким порухом голови, коли впізнають одне одного із радісною посмішкою на обличчі. У великому місті такого, напевно що, не побачиш.
Нарешті свято розпочалося. Спочатку до присутніх звернулась із коротким вітальним словом сільський голова Любов Козка. Далі зазвучала музика і повз ряди глядачів пройшли дівчата, які щедро роздавали односельчанам та гостям свята запашний коровай. А потім організатори увімкнули проектор і на імпровізованому екрані глядачі змогли побачити всю історію села. Його біди і радощі, злети і падіння. Його найкращих синів і доньок, які прославили Пологи на всю область, країну і весь колишній Радянський Союз. Ведучі свята майстерно вели коментар до кінохроніки. Із теплотою і пошаною розповідали про знаних у селі людей: ковалів, бджолярів, пічників, чоботарів, медиків та вчителів. При цьому ведучі постійно намагалися залучити до участі у святі когось із залу. То пропонували згадати ім’я своєї першої вчительки, то прохали поділитися спогадами про колишню роботу на фермі, а то просто заспівати пісню а-капелло. Глядачі із радістю приймали умови ведучих і таким чином самі ставали учасниками свята.
Після досить-таки тривалої презентації історії села, слово знову взяла Любов Козка.
— Кількість населення у нас зменшується, — із сумом повідомила Любов Іванівна. — Як і кількість ветеранів, яких щороку все менше і менше. Але село живе. У нас працюють клуб, ФАП, школа, магазин і кафе-бар. Передусім, звичайно, треба дбати про здоров’я людей, тому цього року кошти, виділені на ремонт клуба, ми витратили на купівлю стерилізатора у ФАП. Але сподіваємось, що надалі районна рада нас зрозуміє і допоможе.
Представник районної ради — голова бюджетної комісії Юрій Свердлов — із відповіддю не забарився.
— Буде у вас майбутнє! Обов’язково буде! — запевнив присутніх у залі Юрій Юхимович. І, звичайно ж, не забув привітати господарів зі святом.
Після цього Любов Козка вручила цілу низку почесних грамот сільської ради своїм односельчанам — молодим і літнім, майстерним у спорті та дбайливим у господарстві. Не встигли вщухнути оплески всім нагородженим, як у залі з’явились пологівські «нові російські бабки» із величезною бандероллю. Із цієї велетенської посилки вони витягали подарунки і зі сміхом та жартами вручали глядачам. Було весело.
Свято абсолютно ніщо не захмарювало б, якби не триклята спека. Адже сама вона не дозволяла глядачам сповна насолодитись усіма жартами та вокальними виступами місцевих майстрів співу та час від часу змушувала пологівчан по черзі виходити надвір. Але сільський голова попрохала своїх односельчан трішки потерпіти і таки відсвяткувати День села на повну. А попереду на господарів та гостей свята іще чекали багато пісень, виступ Писарівського хору-ланки. Чекав на жителів Пологів не лише культурний та духовний відпочинок — у програмі свята значилося пригощання варениками та пельменями, частування кавунами і дискотека до пізньої ночі. Коротше кажучи, свято видалося із розряду тих, про які говорять: «Шкода, що нас там не було!».
