Група туристичного загону складалася з шести учнів 9‑А класу. Керували походом директор НВК№ 1 Яків Постольник та помічник керівника, директор станції юних туристів Володимир Яловега. Туристи вже три роки поспіль беруть участь у велосипедних походах, проте цього року вони встановили свій рекорд — подолали найдовшу відстань. Щодня вони проїжджали близько 50 кілометрів.
— Якщо нам вдасться оформити належним чином документацію, то перед вами володарі третього спортивного розряду з велосипедного туризму, — розповідає Яків Постольник, показуючи на туристів загону «Обрій».
Туристи ретельно готувалися до від’їзду, навіть форму одягли спеціальну. Отже, спробуємо прослідкувати їх шлях.
Перший день
У Царичанці велосипедисти відвідали краєзнавчий музей. Про експозицію музею багато цікавого розповів учасникам походу його директор Анатолій Білокінь. Особливо обріївцям запам’яталися бивні мамонта. Загалом хлопці ознайомилися з експонатами від сивої давнини і до сучасності. Між Царичанкою і Китайгородом велопрохідці зупинилися на правому березі Орелі. Саме там піднімається гора Калитва — заповідне урочище Дніпропетровської області. У самому Китайгороді туристи спостерігали за архітектурою трьох церков, збудованих ще у XVIIIст.. На подвір’ї однієї з них знаходився колодязь, з якого вони набирали води в дорогу. Перепочинок зробили біля річки Оріль, яка, на думку юних туристів, вужча і мілководніша від Ворскли.
Другий день
Далі велосипедисти подолали шлях від каналу ДніпроДонбас до селища Партизанське. Найбільше вражень по собі цього дня залишило відвідування музею декоративно-прикладного мистецтва Петриківського розпису. Заслужений майстер народної творчості України Наталія Рибак проводила екскурсію. Вона демонструвала, якими інструментами можна створювати дивовижні картини, що висіли на стінах. Хлопці тепер знають, що навіть з рогозини можна зробити пензлик і зобразити ним петриківський розпис. І знову в дорогу. Під час привалів обов’язки в загоні розподіляв капітан Олександр Шейко. Він визначав, хто буде костровим, а хто буде мити казанки.
Третій день
Цього дня туристи доїхали до смт. Кіровське. З цим селищем межує Дніпровсько-Орільский заповідник, який власне і був метою походу. При в’їзді на територію заповідника туристів уже зустрічав науковий співробітник Дмитро Ганжа, який провів тривалу екскурсію екологічною стежкою. Тут хлопці залишили велосипеди і подолали 16 кілометрів пішки. Учасники походу розповіли, що природа у заповіднику досить схожа на кобеляцьку. Однак вони не могли б побачити на Кобеляччині зарості латаття білого та червонокнижних рослин сальвінії плаваючої і водяного горіха. Плоди горіха небезпечні для людини. Якщо на них наступити, то можна серйозно травмуватися.
— Я бачив косулю, — розповідає учасник загону Олександр Бігун.
— Навіть не знаю, хто кого злякався, ти її чи вона тебе, — жартує Яків Постольник.
— Я її, — зізнається Саша. — Вона фиркнула і втекла.
Четвертий день
Шлях додому був досить виснажливим, оскільки туристи спочатку виконали перехід ґрунтовою дорогою до Курилівки, де сталася серйозна поломка. Зіткнулося два велосипеди, що спричинило утворення «вісімки» на задньому колесі. Починало сіріти, дув сильний вітер. Яків Постольник підрихтував веломашину, щоб можна було доїхати до місця ночівлі. Вранці учасник загону юний механік Леонід Єлізаров колесо відремонтував. Потім шлях велосипедистів проходив через Орлик, Шевченки, Вільховатку. На межі РЛП «Нижньоворсклянський», біля острова Вільховатський, юних туристів зустрів Дмитро Шапран, лісничий Новоорлицького лісництва. Він поцікавився самопочуттям велосипедних туристів, їх подальшим шляхом та запросив при нагоді відвідати острови ландшафтного парку.
П’ятий день
Останнього дня загін проїжджав через РЛП «Нижньоворсклянський». Після короткої екскурсії по парку група туристів прямувала до Лучок. Наступний привал, щоб набрати води, зробили у Шенгурах. Далі загін прибув до села Сухе, де хлопці відвідали музей Олеся Гончара.
У Кобеляки «Обрій» прибув після обіду. На територію НВК № 1 туристи приїхали втомлені. Докучали під час поїздки хлопцям комарі та спека, однак, за їх словами, це дрібниці в порівнянні з отриманими незабутніми враженнями.
