Цього разу мобільна група побувала у Лелюхівській та Малокобелячківській сільських радах. На питання місцевих жителів відповідали начальник управління праці та соціального захисту населення Наталія Гомля та спеціаліст служби зайнятості Олександр Поціпко. У Лелюхівці із своїми запитаннями на прийом прийшли тринадцять чоловік. Варто зауважити, що майже у кожній ситуації потрібен був індивідуальний підхід до її вирішення. Можливо, саме тому Наталія Гомля більшості із відвідувачів обіцяла розглянути питання призначення їм субсидій на спеціальній комісії при райдержадміністрації. А випадки, як з’ясувалося, трапляються найрізноманітніші.
Наприклад, такий. Непрацююча жінка виховує сина-інваліда. Проживає в одному будинку із чоловіком, з яким офіційно розлучена. Будинок великий, двоповерховий. Тому не дивно, що минулої зими за газ доводилося платити по 1000 гривень за місяць. Сума ця для жінки була непосильною. А якщо ще додати цьогорічне подорожчання… За її словами, чоловік постійної роботи не має і заробляє лише влітку. Тоді ж і допомагає гасити борги за газ. Жінка хотіла б оформити субсидію, але будинок належить чоловікові, тому оформляти її можна тільки на нього як власника житла. Щоб документально розділити будинок між колишнім подружжям, потрібні чималі кошти.
— На це потрібно 15 тисяч! Де в мене такі гроші?! — у розпачі запитує жінка і раптом починає плакати.
Ще більшої складності ситуації додає те, що жінка має іще дорослу доньку. Вона живе і працює в Полтаві, але зареєстрована у будинку батьків. Тому, за законом, при розгляді можливості призначення субсидії має враховуватися і її заробітна плата за відповідний період. Ось така головоломка. Вирішувати її, напевно, доведеться тій самій комісії при РДА.
— Питання складне, — зазначила Наталія Гомля. Але одразу ж поспішила заспокоїти жінку. — Ми будемо консультуватися. І спробуємо вам допомогти.
Заходить наступна відвідувачка. У неї своя історія. Три роки тому померла її мати, яка була власником будинку. Зараз батько оформляє його на себе, але не встигне завершити всі процедури до оформлення цьогорічної субсидії. Жінці пояснюють, що цей випадок легший, але теж буде винесений на розгляд комісії. Варто зауважити, що два перших випадки є надзвичайно показовими. Адже найбільш поширеними проблемами при призначенні субсидій є відсутність технічних паспортів на будинки та наявність приписаних синів (доньок), братів (сестер) чи інших членів родини, які фактично за вказаною адресою не проживають, але дохід яких за законом має враховуватися.
Але хоч із найпоширенішими проблемами і визначились, та історії інших відвідувачів були по-своєму різними. Так жінка похилого віку хотіла б оформити субсидію, але має в будинку непрацюючого сина.
— Він сім років тому лікувався у тубдиспансері, — ніяково пояснила вона. — Тепер куди ж він піде на роботу? А без цього немає довідки про зарплату.
Олександр Поціпко пояснив жінці, що її син може стати на облік до служби зайнятості. Так він і роботу якусь отримає, і життя матері полегшить, і субсидію допоможе отримати.
Жінка, що за нею зайшла у кабінет, розповіла і типову, і водночас особливу історію. Вона мешкає у будинку, який оформлений на її доньку. Донька в ньому не зареєстрована і жодного дня не жила, але, тим не менше, субсидію за законом потрібно призначати саме на неї. Ще один складний випадок для розгляду комісії.
Після цього за консультацією завітав веселого вигляду чоловік. Він повідомив, що мешкає не у хаті, а у флігелі. Тому що будинок опалювати важко і дорого. Хотів би отримати субсидію. Але, як з’ясувалося, флігель, у якому живе чоловік, в технічній документації взагалі значиться як нежитлове приміщення.
— На сараї ми субсидії не призначаємо! — пояснила Наталія Гомля.
У чоловіка ще виявився і зареєстрований син, який із ним давно не мешкає, але в будинку таки значиться.
Останньою відвідувачкою була не стара ще бабуся. Вона взагалі розповіла історію, з якої присутні мало що зрозуміли. Бабуся жила із дідусем. Той помер. Але право власності на будинок перейшло не на розписану із ним бабусю, а на його доньку. Тепер старенька хоче оформити субсидію, але не може, бо фактично не є власницею житла. Уважно вислухавши пояснення спеціалістів і усвідомивши, що у субсидії їй напевно відмовлять, бабуся видала досить емоційний монолог:
— А як же тоді можна прожити? Зараз на 50 процентів підняли, потім іще на 20, кажуть, піднімуть! А жити ж за що? Тоді я не буду платити ні за землю, ні за газ, ні за шо!
Сказавши це, вона гнівно вийшла із сільської ради. Зрозуміти її емоції було нескладно.
Підсумовуючи проведену зустріч, Наталія Гомля, зокрема, сказала:
— Майже кожен із таких випадків нестандартний. І підходити до них потрібно лише індивідуально. Ми будемо запрошувати цих людей на комісію і намагатимемося допомогти кожному отримати субсидію.
