Де шукати правду?

Саме з таким питанням майже два місяці до мене телефонують і звертаються читачі після того, як в газеті «Колос» була опублікована моя стаття «Щоб підняти мінімум, необхідно обмежити максимум».
Я щиро вдячний усім, хто підтримує і поділяє мою особисту думку, я знаю, що правда є і що її потрібно шукати, відстоювати, вимагати, а не відсиджуватись за принципом «Мовчи глуха — менше гріха».
Я не пропоную ганебної зрівнялівки при призначенні пенсій, і за те, щоб пенсії були чесними і справедливими, щоб при їх нарахуванні брались лише два критерії — стаж і заробіток, тобто внесок протягом трудового (страхового) стажу і відрахування до пенсійного фонду, а не за назви посад, категорії, ступені, за незаконні надбавки, нечувані премії і інше. Люди обурені тим, що іноді технічний секретар чиновника отримує різні надбавки за складність, інтенсивність, наднормові і інше, а при виході на пенсію з основною зарплатою близько 1000 грн. отримує пенсію в 3–5 тисяч гривень.
Таких нарікань на несправедливе пенсійне законодавство безліч, бо живемо в несправедливій державі. Та зараз ідуть перемови про підвищення мінімальних пенсій і зарплат. Люди волають про необхідність підвищення соціальних стандартів в період тотального зростання цін, вони бояться, що взагалі не зможуть вижити.
Партія регіонів нібито і домоглася прийняття закону про підвищення прожиткового мінімуму, але виключно для того, щоб отримати певні преференції в передвиборчих перегонах. А чи отримають з того закону щось люди — невідомо. Уряд заявляє, що грошей немає і на Закон або буде накладено Вето, або ж він просто не виконуватиметься, як не підтверджений змінами до бюджету. Мовляв, ні Пенсійний фонд, ні бюджет не витримають такого навантаження. На моє переконання, вони не витримують навантаження пенсій у 20–30 тисяч гривень.
У жодній країні немає такої різниці між мінімальною і максимальною пенсіями в 15–20 разів і більше. Лише в деяких країнах є максимальною різниця в 5–6 разів. Діапазон в 2–3 тисячі цілком достатній, щоб диференціювати пенсії в залежності від стажу і заробітної плати.
Саме обмеження елітних пенсій і елітних зарплат повинно стати достатнім джерелом для забезпечення грошима закону про підвищення мінімуму. На превеликий жаль, ні у Верховній Раді, ні в Президентській адміністрації, ні в Уряді ніхто не бажає обділити або образити себе любимих і аж занадто дорогих. Варто було лише комусь натякнути на обмеження для товстосумів, як ціла орда нардепів від різних фракцій побігла до Конституційного суду оскаржувати цю пропозицію. Очевидно нікому з них невідомі слова великого поета Олександра Довженка: «Я не маю права жити краще, ніж живе мій народ». Певно, їм абсолютно байдуже, як живе народ, а Конституцію «еліта» писала для себе, бо суд визнав обмеження для багатіїв «неконституційними». От і отримує керівництво Нацбанку по 120–140 тисяч гривень на місяць цілком законно і справедливо.
Цікаво, а де був Конституційний суд і Гарант Конституції, коли протягом двох років різні Уряди не виконували Закон, прийнятий Верховною Радою про виплату «Дітям війни» надбавки в 30 % від мінімальної пенсії. Невже ніхто не знав, що обкрадають людей, позбавлених дитинства і знедолених війною. Де була совість народних депутатів, які знали, що Закон не виконується і не стали на захист людей, що пережили війну. Очевидно, вони вважали що саме ці жалюгідні копійки врятують державу від кризи?
Тоді чому зараз Уряд не хоче зробити з багатіями так, як вчинив з дітьми війни? Всупереч Закону обмежити їм пенсії, зарплати і виплачувати, скажімо, народним депутатам по 2–3 тисячі гривень в місяць за принципом Тарапуньки — … хто дужче гавка, в того більша ставка! І нехай вони, як «Діти війни» позиваються, судяться, доки не переконаються чи працює в нашій державі Конституція і закони. Чомусь в нашій державі традиційно всі негаразди виносять на своїх плечах найвразливіші, найбідніші категорії населення. Саме про це заявляє заступник міністра фінансів: «… Якщо піднімемо прожитковий мінімум, то доведеться закривати дитсадки і школи…» можливо і доведеться, бо дітям ні в чому ходити до школи. А чому б не сказати, що доведеться наполовину скоротити апарат управління, або доведеться обмежити захмарні зарплати, премії і надбавки, несправедливі пенсії, а це мільйони і мільярди гривень. Залиште в Кобеляках замість чотирьох одного заступника голови райдержадміністрації і ніхто ні в чому не відчує втрати. Виробництво в країні скоротилось у кілька разів, то чим управляти? Україна тяжко, дуже тяжко переживає кризу, тому будь-які радикальні заходи прийнятні, бо вони тимчасові. Ми подолаємо кризу швидко, якщо робитимемо це всі на рівних умовах і не подолаємо ніколи, якщо багаті дивуватимуть, а бідні страждатимуть.
Для цього є яскравий приклад. Після війни Німеччина була зруйнованою, розбитою державою. Після перемоги Радянської Армії її добивали і грабували хто хотів і як хотів. Не залишили каменя на камені. Навіть назви в держави не було. До утворення НДР і ФРГ її називали Бізонія. Але скрута об’єднала народ, були введені єдині продовольчі пайки і для міністра, і для розбирачів руїн, єдині зарплати і умови життя. Німеччина одна з перших піднялася з руїн, воістину, як Фенікс з попелу. Але чи можливо таке у нас, якщо ми говоримо одне, а робимо інше?
БЮТ в один голос і на всіх рівнях заявляє, що грошей для підвищення мінімумів немає, і в той же час проводить грандіозне піар-шоу з нагоди висунення Юлії Тимошенко кандидатом в Президенти. За інформацією каналу «1+1» до Києва було звезено більше 200000 мітингувальників. Це величезні кошти. Один транспорт найняти чого коштує. Та й сумніваюсь, що всі мітингувальники їздили на Майдан «за ідею».
Я знаю, що будуть охочі з піною на вустах доказувати, що це не так, і що гроші не бюджетні. Звісно, що не бюджетні. Але ж і не зароблені потом і мозолями. Це гроші, вкрадені у нас недоплаченими зарплатами, паями, пенсіями, завищеними цінами на продукти, товари, послуги.
Безумовно, кожна партія повинна підтримувати свого кандидата, але не в такий застарілий, небезпечний і неефективний спосіб. Неефективний, бо половина тих, хто вчора підтримував Юлю, завтра підтримає Яценюка чи Ющенка. Можливо, краще ніж везти 100 чоловік до Києва, об’їхати 500 сімей ветеранів, інвалідів, багатодітних і надати допомогу ліками, продуктами, іншими речами?
А наостанок, скажу: Так нам і треба! Щоб знали, кого обирати, бо кожен народ обирає владу, гідну себе, або має владу, яка його і має.

Логін:
Пароль:
запам'ятати