Як медик став істориком
Днями на засіданні міського клубу книголюбів презентували книгу про далекі історичні події лікаря за фахом Юрія Капустника. Презентація відбулася в центральній бібліотеці Полтави.
Відомий історик і краєзнавець Віра Жук свого часу говорила про викладача Полтавської медичної стоматологічної академії Юрія Капустника: «Я не знаю, що в ньому знайшла медицина, але історія втратила безсумнівно» (Віра Никанорівна не визнавала офіційну медицину — кажуть полтавські книголюби, які спілкувалися з нею за життя).
Втім, перші книги лікаря й науковця (російською й англійською мовами) стосуються фаху: кардіології, фармакотерапії, аритмії серця... Але цікаво, що паралельно з основною роботою медик захопився історією — Полтави, області, України, всесвітньою... Перечитав море книг абсолютно різних авторів, російських і українських, класику й сучасні видання. Вивчив роботи Грушевського, Драгоманова, Костомарова й інших відомих літераторів та історичних діячів. Дуже цікаво сучасному медикові — що ж відбувалося у шостому, сьомому, восьмому столітті, до Київської Русі... Які народи жили на території українського півдня? Чому під Києвом археологи знаходили арабські монети?
Юрій Олексійович переписувався з науковцями багатьох міст — Ташкента, Душанбе, Новосибірська й т. д. Йому надсилали джерела досить древні...
Але особливо хвилювала книголюба історія Північної війни, і він мріяв написати книгу на цю тему, що, врешті, й зробив.
Презентація книги Юрія Капустника «Історія Великої Північної війни» відбулася в теплій обстановці, в колі друзів. Автора не перехвалювали, оцінювали його роботу об’єктивно, зауваження висловлювали відверто.
Достовірний портрет Івана Мазепи — у Самійла Величка
«Історію Великої Північної війни» Юрій Капустник писав упродовж року, використовуючи матеріали, опубліковані в різних століттях. Його книга не є роботою дослідника-історика, а відноситься до науково-популярного жанру (слід зауважити, що історія популярна і професійна дуже відрізняються).
Аби вкластися в суму спонсорської допомоги на видання книжки (поліграфічні послуги коштують сьогодні дорого!), авторові довелося скоротити кількість написаних сторінок (1300) наполовину — залишилося 650.
Так, у процесі скорочення глави про Петра І, Карла ХІІ, Івана Мазепу були «зрізані» — залишилося по півтори сторінки, але інформація про шведський похід у Росію, усі воєнні події, закінчуючи Переволочною, збереглася.
Історик мистецтвознавства Кім Скалацький зробив зауваження щодо портрета Мазепи на обкладинці: він запевняє, що гетьман мав не таку зовнішність, і що найбільш достовірно зобразив Івана Степановича Самійло Величко, який разом із ним служив. Мазепа, говорить Кім Григорович, був довголиций, некрасивий, ходив з бородою. Тож, у разі перевидання книжки, мистецтвознавець вважає доцільним використати портрет гетьмана, намальований Самійлом Величком.
Дуже добре, вважає Кім Григорович, що в «Історії Великої Північної війни» немає тенденційних питань на зразок «Мазепа зрадник чи не зрадник?», «Герой Мазепа чи ні?». Автор книги подає біографію — а висновки зроблять читачі.
Серед вчених СРСР — нащадки полонених шведів
В «Історії Великої Північної війни» Юрія Капустника є розділи, присвячені подіям, яких ніхто ніде не висвітлював. Дуже великий розділ про долю полонених шведів у Росії, Середній Азії тощо. Нащадком шведського генерала, взятого в полон, став славнозвісний Юрій Кондратюк. Є на великих російських просторах цілі покоління вихідців із шведських сімей. В Тюмені колишні полонені шведи взяли освіту під свою егіду. Завдяки їм там була широко розвинена школа.
Шведських вояків у поході супроводжувало близько 400 жінок. Ці шведки і в гареми потрапляли... Книголюби висловили думку, що цікаво було б окремо написати про їх долю.
«Історія Великої Північної війни» Юрія Капустника еклектична: в ній змішані різні жанри.
— Книжка ні проросійська, ні проукраїнська, ні прошведська, ні пропольська, — говорить автор, — вона об’єктивна, науково-популярна. Я не хотів написати сухий твір, який не цікаво читати. Я радий, що книгу вдалося видати, і дуже вдячний спонсору — Юрію Миколайовичу Терникову.
«Історію Великої Північної війни» треба перевидавати, — наполягають книголюби. Уже хоча б тому, що майже увесь тираж (500 примірників) відразу розійшовся. Більшість екземплярів подаровано людям, для яких ця книга може бути корисною.
