Зокрема, на території Великокобелячківської сільської ради непогода наробила багато шкоди в селах Великий Кобелячок, Козуби та Шовкопляси. Сильним вітром було повалено багато дерев на людських подвір’ях та у придорожніх смугах, пошкоджено покриття дахів на житлових будинках та господарських будівлях. Наприклад, в селі Козуби з ангару, який належить місцевому орендарю Михайлу Васюті, зірвало 180 листів шиферу. На ліквідацію наслідків розгулу стихії Михайлу Васильовичу довелося витратити близько 10 тисяч гривень. Лагодили свої споруди – комору та вагову – і працівники сусіднього ТОВ «Дукла».
Зачепив буревій і заклади соціальної сфери – Великокобелячківський сільський будинок культури та Шовкоплясівську загальноосвітню школу І ступеня. Щоб ліквідувати наслідки пошкодження навчального закладу, сільський голова Іван Царенко попрохав допомоги у Михайла Васюти. Разом із своїм керівником на ремонт покрівлі школи вирушили Роман Васюта, Василь Дору, Анатолій Донченко, Віталій Васюта та Юрій Куць. Пошкодження школи були не такими значними, як, наприклад, того ж ангару. Але з десяток шиферин негода зірвала. Спільними зусиллями дев’ять із них працівники замінили. А от із десятою вийшла заминка. Зірвало її біля самого верху шкільного даху. А коли один з робітників – Юрій Куць – спробував-таки до неї дістатися, то зненацька… був атакований цілим роєм ос. Напевно, працівник потурбував їхнє гніздо, розташоване під шифером, і тому розгнівані комахи накинулись на людину. Доки Юрій спускався по драбині на землю, його вкусили кілька десятків розгніваних ос – в основному у руки і обличчя. Потерпілому працівнику одразу надали допомогу – змастили місця укусів оцтом, зробили укол. Але від отриманої осиної отрути у Юрія Куця все одно піднялася до 39 температура, яка спала лише наступного дня.
Після невдачі свого колеги вибиратись на дах ніхто більше не ризикував – і підйом крутий, і оси добре налякали. Через деякий час комах потруїли кількома флакончиками «Дихлофосу». Але сміливця, який схотів би вилізти на дах школи, так і не знайшлося. Тоді Великокобелячківський сільський голова Іван Царенко не розгубився і взяв ініціативу у свої руки – визвався сам замінити шиферину. Колись Іван Якович працював інженером-будівельником, то певний досвід ремонтних і висотних робіт у нього вже був. Отже, працівники прив’язали до мотузки вантаж і перекинули її через вершок даху школи на інший бік. З одного краю мотузкою обв’язали сільського голову, з протилежного – двоє працівників ухопилися за інший її край. Захистом від ос був той-таки оцет, яким добре натерли Івана Яковича. Коли сільського голову підтягли до потрібного місця, він замінив шиферину і благополучно спустився на землю.
– Я дуже вдячний нашому сільському голові, який особисто брав участь у лагодженні даху школи і допоміг нам швидше закінчити ремонті роботи, – говорить Михайло Васюта. – Приємно, що Іван Якович завжди може показати особистий приклад. Тоді ж, після бурі він разом з іншими ліквідовував завал на автошляху Великий Кобелячок – Шовкопляси, який утворився після падіння великого дерева. Дай Бог, щоб кожній сільській раді так само пощастило із сільським головою, як і нам. Щоб він не лише звертався за благодійною допомогою, а й в усьому приймав особисту участь. Тоді, незважаючи на всю обмеженість бюджету сільської ради, можна буде щось зробити і для людей.
