Для проведення осіннього засідання студії «Слово» його гості та учасники зібралися у святково прикрашеному актовому залі Руденківської школи. Стіни були заквітчані осіннім листям та кетягами калини. Організатор і ведуча свята Тетяна Шинкаренко привітала присутніх із приходом осені, із підсумками у творчій діяльності кожного.
Спочатку діти декламували відомі й улюблені вірші про осінь. А потім прийшла черга власних віршів. Карина Дашко, учениця 6‑го класу Руденківської школи, подарувала присутнім власну пісню.
Прослухавши дитячі твори, слово взяв Микола Таран, начальник відділу освіти:
— Я бачу, що ми правильно зробили, що при будинку дитячої та юнацької творчості відкрили літературно-мистецьку студію «Слово» на базі Руденківської школи. Зараз, щоб підтримати творчу пряму, ми готуємо до видання спеціальну книгу творчих доробків учителів району. Матеріали для неї уже підібрані, але шукаємо кошти для її видання.
Потім на сцені привітали козацький дует «Сива ластівка», учасники якого виконали власні пісні та вірші про осінь і рідний край.
— Чому Ви вирішили стати козачкою? — поцікавився хтось із залу в Зінаїди Дігтяр.
— Цьому передувала ціла історія, — відповіла Зінаїда Вікторівна. — Розбираючи речі у власному будинку, я знайшла паспорт свого дідуся. Він був виданий у 1912 році у Самарі. Микола Іванович Призов, переглядаючи його сторінки, звернув увагу на те, що на другій сторінці паспорта було вказано, що мій дідусь козак з України. Саме він і підказав мені стати козачкою. На цю тему я й написала вірш «Паспорт дідуся».
Сам Микола Призов виконав присутнім свій улюблений вірш «Маленька Настя» і також розповів його передісторію.
— Мене потрясла одна подія, — розповів Микола Іванович, — яка трапилася 5 років тому під Купинськом. Тоді маленька Настя Овчар винесла з палаючого будинку свою малесеньку сестру. А самій Насті на той час було лише 5 років…
Далі мікрофон вирушив у залу і кожен учень міг прочитати власний вірш про осінь. Деякі ентузіасти одним не обмежувались і виконували по кілька віршів.
Осінь для кожної людини — це пора підводити підсумки свого життя, для письменників — підсумки своєї творчості. Своєрідним підсумком літературного, творчого року й стало це поетичне свято.
