Від Сколе до Лубен...

У жовтні 1943 завершувалося визволення України від німецько-фашистських загарбників. А в 41-ому під Лубнами стався трагічний і маловідомий епізод Великої Вітчизняної війни. Тоді, у вересні, 92-ий прикордонний загін у нерівній боротьбі протистояв польовій армії та танковій дивізії гітлерівських військ. Не зважаючи на величезну перевагу сил супротивника, радянські солдати бойове завдання виконали, але майже всі загиинули.
Пошуковий загін «Олімп» Лубенської школи №7 зустрічає гостя - голову ради ветеранів Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби, капітана 3-го рангу запасу В’ячеслава Володимировича Пузовікова. Сам морський прикордонник, він уже багато років вивчає історію 92-го прикордонного загону. Він завітав у Лубни з двома місіями. Перша - розповісти докладніше про те, що трапилося на цій землі 17 вересня 1941-го року. А головна – вшанувати пам’ять сотень прикордонників, які полягли під Лубнами, прикриваючи відхід 26-ої армії генерала Кирпоноса…
Вони відступали сюди із західного кордону від містечка Сколе Львівської області, одними з перших прийняли удар німецького агресора, потім обороняли Тернопіль, Бердичів, Житомир, Київ… Але тут, під райцентром Полтавської області бійці у зелених кашкетах прийняли найстрашніший свій бій.
Солдати стояли насмерть, озброєні лише автоматами, кулеметами, гвинтівками та ручними гранатами… Бій був нерівний… Люди проти танків… Багато з цими подіями пов’язано і легенд, описаних у книзі Михайла Паджева «В донесениях не сообщалось».
У боях, що точилися в районі приміських сіл та селищ, загинув майже весь 92-ий прикордонний загін. Із майже 2 тисяч бійців серед живих залишилося лише півтори сотні. Пригадують події і ветерани з Лубен.
Свідки кажуть, що за тими, хто вистріляв весь боєзапас, гітлерівці ганялися на танках і чавили гусеницями… Земля тут після боїв була червоною – адже німецькі танки прокладали свій шлях просто по тілах – як радянських, так і власних солдатів. Місцеві жителі ховали загиблих у братських могилах та переховували поранених. На одному з таких захоронень тепер стоїть пам’ятник із викарбуваними на ньому іменами та прізвищами прикордонників.
З оточення під Лубнами разом із армією генерала Кирпоноса вирвалися лише кілька сотень бійців загону. Невеличкі групи самотужки пробиралися до своїх лісами, степами, до Харківщини, Бєлгорода. Комусь вдалося, комусь – ні…
Символічно, що 92-ий загін прикордонників загинув тут 17 вересня, а рівно 2 роки потому, 18 вересня 1943 року Лубни були визволені від німецьких загарбників.
Історія 92-го прикордонного загону житиме у віках, переконаний капітан у відставці Пузовіков. Він започаткував телерадіоестафету – від Заходу до Сходу України, до Росії і потім тим же шляхом назад повернеться символ естафети – друковане видання про історію прикордонної служби. Є плани й щодо того, аби на роковини загибелі 92-го прикордонного сюди приїхали нащадки німецьких солдатів, які воювали тут...

Логін:
Пароль:
запам'ятати