З дитячого відділення молоду матір з немовлям не виписували, бо у Малій Перещепині, де Ізольда жила раніше, у неї не було нормального житла. Медики просто не могли відправити грудну дитину в будинок з неналежними умовами. Позаяк у Ізольди не було паспорта, вона не могла оформити шлюб зі своїм співмешканцем, від якого і народила дитину. Без документів вона навіть свого новонародженого сина зареєструвати не могла. Не кажучи вже про те, щоб оформити на нього допомогу.
Допомогти дівчині вирішили спеціалісти центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та служби у справах дітей Новосанжарської РДА. Але допомогти їй виявилося не так просто. Спеціалісти надіслали кілька запитів. І на один із них прийшла позитивна відповідь. Вдалося знайти деякі документи Ізольди, серед яких був запис акта про народження. Зберігалися документи у Охтирському професійному училищі професійної реабілітації. Туди Ізольда потрапила неповнолітньою, скажімо так, за погану поведінку — змалку вона займалася жебрацтвом. Після училища деякий час жила у Харківській області на станції Лозова, потім у Руденківці Новосанжарського району і, нарешті, разом зі співмешканцем потрапила до Малої Перещепини. Такими були віхи біографії нашої героїні.
Після того, як хоча б якісь документи були знайдені, дівчина звернулася до новосанжарського паспортного столу за допомогою в оформленні паспорта. Але там їй порадили звернутися до колег із Синельникового Дніпропетровської області — там дівчина проживала раніше і там була прописана її мати. Там їй і мали оформити паспорт.
— Паралельно ми допомогли Ізольді таки знайти нормальне житло, — розповідає спеціаліст центру соціальних служб Олена Афанасьєва. — Її з сином погодилась прийняти родичка її співмешканця. У цей же час спеціалісти служби у справах дітей усіма правдами і неправдами зуміли оформити на маленького Руслана свідоцтво про народження.
Ізольду відправили до Синельникового за паспортом. Але і там дівчині відмовили, порадивши звернутись для оформлення документа за місцем проживання. Ситуація заходила у глухий кут.
— Протягом усього цього часу ми допомагали їй, чим могли, — продовжує Олена Афанасьєва. — Знаходили одяг для дитини, перевіряли умови проживання. Наші працівники навіть няньчили Русланчика, доки його мама бігала по інстанціях.
Разом з цим спеціалісти центру не переставали тиснути на різні служби як у Новосанжарському районі, так і в Синельниковому. І, зрештою, це дало результат. Синельниківський паспортний стіл був готовий допомогти дівчині. Але та… раптово зникла.
Вона спочатку взагалі не відповідала на телефонні дзвінки. А коли нарешті взяла слухавку, то повідомила, що вона знаходиться… у Дніпропетровську. Причину свого раптового від’їзду дівчина не назвала. Як вдалося дізнатися працівникам центру, Ізольда залишила свого співмешканця у Малій Перещепині і разом із сином подалася до Синельникового. Там вона планує і залишитися. З’ясувалися і деякі цікаві моменти з біографії Ізольди, які вона приховала від спеціалістів центру. Так її мати, яку вона завжди називала померлою, насправді жива-здорова, але перебуває у місцях позбавлення волі. Спеціалісти центру соціальних служб зникнення дівчини сприйняли неоднозначно.
— Ми спочатку були просто в шоці, — говорить Олена Афанасьєва. — Після того, як ми витратили скільки сил і часу, щоб їй допомогти, вона викинула такий коник. Що ж, напевно циганська кров далася взнаки.
Зараз спеціалісти центру «передають» Ізольду своїм колегам із Синельникового. Тепер ті будуть здійснювати над нею соціальний супровід і турбуватися про неї та маленького Руслана. Паспорт дівчина поки що не оформила. І ще залишається імовірність, що за деякий час Ізольда повернеться до нашого району. Тоді соціальним службам знову додасться роботи, а біографія дівчини поповниться черговими пригодами.
