Починалося чергове засідання ветеранів як завжди. Голова організації Олександр Живулько відрекомендував гостей зустрічі: Валентину Ященко, Руслану Зінченко та Олену Кісіль. Однак чим довше тривала зустріч, тим сильніше псувався настрій у ветеранів.
Першою виступила лікар-невропатолог Кобеляцької ЦРЛ Руслана Зінченко. Вона розповіла про найпоширеніші неврологічні захворювання, методи лікування, а також згадала про спосіб дослідження внутрішніх органів людини — томографію. По залу пройшов шепіт про ціну томографії — кілька сотень гривень. Ветерани похитали головами, обмінялись поглядами, зітхнули. Дорого. Наступною до присутніх звернулася заступник начальника управління Пенсійного фонду в Кобеляцькому районі Валентина Ященко. Вона ознайомила із розмірами пенсійних доплат, системою перерахунку пенсій. Однак присутніх, серед яких більшість мали статус дітей війни, цікавило дещо інше — стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги їм як дітям війни. Валентина Олексіївна повідомила, що ніяких зрушень у цьому напрямку немає, а кошти, як і раніше, виплачуватимуться лише за рішенням суду. Вона детально намагалася роз’яснити ситуацію. Проте члени ветеранської організації на слова фахівця реагували бурхливо: «Чому ми повинні судитися? Чому ви самі собі робите кляузу? Хто повинен виплачувати ці кошти?» Представниця пенсійного фонду знову пояснювала: «Якби були внесені зміни в законодавстві, усім би заплатили. У державному бюджеті ці кошти не були закладені. Повірте, нам набагато важче «воювати» у суді, ніж заплатити!» З цього питання ще декілька хвилин тривала дискусія. Однак усі лишилися при своїй думці.
Наостанок про відпочинок для пенсіонерів розповідала завідувач відділенням соціально-побутової реабілітації Олена Кісіль. Вона повідомила, що у відділенні працює психолог та медсестра, яка проводить лекції і заходи терапії. Також завідувач проінформувала про гуртки, які функціонують на базі відділення: літературний «Слово поета» та гурток вивчення англійської мови. А нещодавно відкрився новий гурток «Зустріч», на якому самотні пенсіонери можуть знайти собі супутника або просто поспілкуватися. Також введені у дію платні послуги перукаря, швачки і взуттєвика.
Одна з присутніх членів організації обурювалася, що стрижка у згаданій установі коштує сім гривень. Незадоволена вона була й існуючими гуртками: «Краще б зробили місце, куди пенсіонер прийшов виміряти тиск, зробити укол. А ви там зробили то знакомства, то любов, то всякі концерти. Я прийшла колись, а мені сказали розбувайтеся, у нас коври, треба смєнку з собою брати. Що це таке? Я рішила, що більше туди не піду!»
Олена Анатоліївна пояснила, що тиск вимірюють у медико-санітарному відділенні. Від себе додам: килими у відділенні насправді гарні, і комфорт до цього часу ще нікому не заважав.
Звичайно, члени ветеранської організації — люди мудрі і розуміють, що фахівці на місцях нічого не вирішують. Вони не зможуть зменшити ціну за томографію у діагностичних центрах. І не в силах районні очільники знайти кошти для доплати дітям війни на місцевому рівні. Також, напевно, не зможуть запровадити безкоштовні уколи… Ветерани та діти війни це чудово розуміють, однак кому як не тим, хто приходить до них, зможуть висловити своє невдоволення і печаль? Деякі з пенсіонерів ще пишуть листи президенту та прем’єр-міністру. От тільки ці листи не доходять до адресатів, «зверху» їх повертають назад в район, і знову ті ж фахівці, які не можуть нічого змінити, дають відповіді на ці листи. А тим часом кількість пенсіонерів стрімко зменшується. За останні дев’ять років пенсіонерів у районі стало менше на 4 200 осіб. А коли можновладці підвищать пенсійний вік, то до пенсії, більш за все, доживатимуть одиниці.
