Наша землячка — перша жінка-рабин, яка отримала теологічну освіту в Німеччині у Потсдамському коледжі імені Авраама Гейгера, де, починаючи з 1999 року, готують рабинів. Аліна приїхала до Німеччини у 2002 році. Тоді німецькою вона не володіла. На сьогодні володіє п’ятьма мовами: російською, українською, англійською, німецькою і, звісно, івритом, який вона опанувала ще в Москві до навчання у Німеччині.
Аліна Трейгер стала другою в історії Німеччини жінкою-рабином, а першою в рабини у Німеччині та у світі була висвячена в 1935 році Регіна Йонас, але в 1945 році вона загинула в концтаборі «Освенцім». За рішенням Єврейської релігійної громади, Аліна виконуватиме обов’язки духовного наставника в єврейських общинах міст Ольденбург і Дельменхорст, які знаходяться у федеральній землі Нижня Саксонія. Община Дельменхорста знана тим, що більшість її членів — це вихідці з республік колишнього Союзу, а решта — родом із Німеччини, Ізраїлю та Чілі. До Аліни Трейгер у 1995 році єврейською общиною Ольденбурга керувала жінка-рабин Беа Вілер, але вона пройшла посвячення не в Німеччині, а в Швейцарії. Вже тоді сам факт появи жінки-рабина викликав різку негативну реакцію з боку ортодоксальних представників єврейської громади ФРН, позаяк вони і сьогодні вважають, що жіночий рабинат є порушенням існуючих тисячі років єврейських законів, за якими жінка не може бути рабином. Раніше єврейська община була єдиною і дотримувалась одного напрямку в іудаїзмі. На сьогодні в цій общині є прихильники як ортодоксальних, так і реформістських течій.
Дещо більше дізнатися про свою землячку нам допоміг директор єврейської общини Полтави Леонід Сухар.
— Знаєте, є люди, навколо яких завжди вирує життя, з якими цікаво і просто, до них тягнуться інші. Така Аліна — неординарна, яскрава особистість. Ми в цьому впевнились, коли після закінчення московського Міжнародного Соломонового університету вона прийшла працювати до нашого Полтавського благодійного єврейського центру «Хесед Нефеш». Керівництво університету планувало направити її на роботу до Західної України, але ми з Анатолієм Мучником поїхали до Москви, зустрілись особисто з ректором і попросили направити її до Полтави, переконавши в доцільності такого кроку. Річ у тому, що нам на той час дуже бракувало людини, яка б опікувалась питаннями молоді в нашій общині. З появою Аліни все змінилося. Прекрасний організатор, розумна, активна, веселої, легкої вдачі людина та й, зрештою, вродлива жінка, вона вдихнула нове життя в наш благодійний центр, із головою поринувши в роботу. Вона створила молодіжний оркестр «Цадік Джаз», низку общинних молодіжних програм, молодіжний клуб, у рамках якого проводились свята, дискотеки; вона читала лекції з іудаїки, організовувала колективні обіди для співробітників, навчила всіх молитов, які треба читати до та після трапези. Ми часто збирались у центрі, весело і змістовно проводили час. Головне, їй вдалося згуртувати навколо себе молодь, вони навіть часто засиджувались далеко за північ у центрі, вигадуючи щось цікаве, проводячи репетиції, спілкуючись. Маючи професійну музичну освіту, прекрасні вокальні дані, Аліна вміла організувати та провести свято, як ніхто, передавала свій досвід молодим, а вони відповідали їй захопленням і відданістю.
У молодого рабина багато нових ідей. Наприклад, організувати більш сучасне богослужіння з метою залучення до синагоги молодих віруючих євреїв. Більше того, Аліна не виключає можливості богослужінь із використанням джазу, рок та реп музики.
— У мене склалося враження, що єврейські общини в Німеччині більш прихильні до суворих традицій, ніж общини в інших регіонах світу, — зазначила Аліна Трейгер.
За її словами, більшість общин ще не готові до того, щоб у ролі рабина виступала жінка.
Новий рабин відзначила, що її не дуже турбує те, що ортодоксальні іудеї не визнають права жінки бути релігійним лідером: «Я терплю їхню думку й не борюся за це визнання».
