— Нинішній мер Мамай нещодавно заявив, що переведе «Полтавській вісник» на самоокупність. Виживете без фінансових вливань з міського бюджету?
— В економічному плані наше видання нічим не гірше від багатьох приватних. Єдина наша фінансова «вада» у порівнянні з конкурентами — ми працюємо абсолютно відкрито, платимо «чисту» зарплату працівникам та всі податки. Хоча якось один із керівників міськради, який раніше займався торгівлею, ознайомившись з фінансовим звітом редакції, дорікнув мені як редактору: «Якби моя головбух заплатила за місяць 38 тисяч гривень податків, то наступного ранку вона у мене вже не працювала б!»
— І що ви відповіли?
— Я сказав, що якби газета була моїм власним бізнесом, то, можливо, я б теж вигнав такого головбуха... Але чому я повинен дурити державу на посаді редактора комунального видання?
— Якщо я не помиляюся, міська влада виділила вам у 2010 році дотацію у розмірі 450 тисяч гривень...
— До речі, одержали з них 350 тисяч і то не ми, а видавництво. У фінансовому плані стосунки з міськрадою завжди були такими: редакція «обслуговує» себе фінансово в межах власних прибутків, а от друкарські витрати діляться пополам — 50х50. На жаль, ця норма рідко коли витримувалася. Але, вважаю, що вона є цілком справедливою, адже значну частину площі ми відводимо саме під висвітлення діяльності міськради. А тепер проста арифметика: 350 000 ділимо на 52 номери — виходить менше 7 тисяч. Це, власне, вартість однієї рекламної сторінки в газеті. А тепер відкрийте будь-який номер «Вісника» і подивіться, скільки там офіційних матеріалів. Навіть якщо не брати так званий інформаційний блок, а лише оголошення міськради, управлінь і відділів, рішення міськвиконкому, сесій, проекти регуляторних актів тощо. А ще ж — оголошення районних рад, їхніх управлінь та відділів... У кожному номері — це щонайменше 2-3, а то й більше сторінок... Інколи саме задля цього доводиться навіть збільшувати обсяг газети, адже одним офіціозом читач, як кажуть, ситий не буде. Тому в даному випадку можна говорити про те, що редакція завжди сповна відпрацьовувала бюджетні кошти.
— Олександр Мамай відмітив, що ви завищуєте реальний тираж «Полтавського вісника».
— Ніколи цього не робили. Навпаки — завжди «боролися» за те, аби й колеги діяли таким же чином. Ми — одна з небагатьох газет, яка зазначає свій реальний тираж, а він у нас сьогодні коливається у районі 20 тисяч примірників. «Полтавський вісник», як і раніше, є найтиражнішою громадсько-політичною газетою Полтавщини. До речі, 2008 року наш тижневик переміг у конкурсі Національної спілки журналістів України «Краща міська газета».
