- Як це?
- Побачив на ринку в грязюці, під ногами у людей яблуко. Не полінувався, підняв його, помив. І не з’їв, хоча й був голодний, а продав.
- А далі?
- Вже купив два брудні яблука. Помив, продав.
- А далі?
- Далі було чотири, десять, сто яблук.
- Ну, а потім?
- А потім померла моя бабуся, залишила мені два мільйони і я відкрив банк.
Леонід Немченко, житель села Малий Кобелячок, що на Новосанжарщині, теж починав з малого. П’ятнадцять років тому він, щоб мати додатковий прибуток, посіяв на кількох сотих землі цибулю. Чоловік старанно доглядав за городиною і вона віддячила йому гарним врожаєм. Леонід продав вирощене на ринку і заробив близько семисот доларів США. Окрилений успіхом, посіяв цибулю вже в теплиці. Думав, що збере врожай раніше за інших і заробить більше грошей. Але, як виявилось, далеко не всі сорти цибулі придатні для вирощування в закритому ґрунті. І Немченко отримав збиток. Та вирощувати городину не покинув.
Зараз Леонід Немченко має 17 теплиць. Кожна з них у довжину досягає 100 метрів, у ширину – восьми. Тобто тепличне господарство малокобелячківського фермера має загальну площу більше одного гектара. Він є безперечним лідером серед овочівників Новосанжарщини. Та й в Кобеляцькому районі знамениті городники з Орлика та Радянського не можуть конкурувати з Немченком.
«А починав я з двох «соток» під плівкою», – розповідає Леонід. – І кожного року розширявся, ставив все нові і нові теплиці. І набивав все більше й більше гуль. Вже не одна новенька «іномарка» в трубу вилетіла через ті гулі. Доводиться ж всьому на власному досвіді вчитися. Книги то є, але вони всі нюансів все одного не пояснюють».
Та й не захищають ні книги, ні підручники від стихії. Немченко вже й підрахувати не може, скільки разів у нього гинув урожай через буревії, морози та інші непередбачувані обставини. Не менш непередбачуваною і руйнівною є стихія української економіки. То овочі йдуть на «ура» і коштують дорого, то вони дешеві і нікому не потрібні. «А курс долара? – говорить Леонід. – Позичаєш гроші – у них одна ціна, а через два місяці зовсім інша».
На відміну від єврея з анекдоту, у Немченка ніхто з багатих родичів не помирав. І спадщини йому не залишав. Гроші позичають не у нього, а він це робить регулярно. «Але беру лише у людей, з банками не зв’язуюсь», – ділиться секретом фермер. І продовжує: «А мільйонером чи банкіром я не стану ніколи. Не той у мене бізнес».
Розмір свого прибутку чи обороту Леонід Немченко розголошувати не поспішає. Але погоджується, що якщо не мільйони, то сотні тисяч на його теплицях «крутяться». «Воно може хто й заздрить, бачачи, як я щодня помідори та огірки на ринок вивожу і готівку маю, – розмірковує городник. – Так він же затрати не рахує. Он ті чотири теплиці (показує рукою) я накрив угорською плівкою. Ото лише на це 36 тисяч гривень пішло. А насіння? Як насінина, так одна гривня. А добрива по 20 гривень за кілограм. А зарплата людям?»
Помідори Немченко вирощує лише голандські та російські. За 15 років роботи спробував вже близько 100 сортів. І до цього часу продовжує експериментувати. Бувало, що вага одного томата, вирощеного в теплицях Леоніда, досягала кілограма.
– Але то не потрібно, – міркує фермер. – 150-200 грамів – це ідеальна вага для плода. З куща я збираю 10-12 кілограмів томатів.
А ось з огірками Немченко вже визначився. Дев’яносто відсотків «огіркових» теплиць зайнято російським гібридом «Кураж». Крім томатів і огірків, фермер саджає ще й перець та ранню капусту. Але зовсім небагато. «Для асортименту саджу, – пояснює Леонід. – Але помідори і огірки були й будуть моїми улюбленими культурами».
Із сучасних технологій Леонід Немченко використовує крапельне зрошення і освітлювальні лампи «Рефлекс» російського виробництва. Теплиці обігріває дровами. «Я не розумію тих городників, які працюють без крапельного зрошення, – розводить руками Немченко. – Це у мене п’ять працівників лише б поливом займались. А так поклав трубки і воно капає. А ось ще історію про технології та мої заробітки розкажу, – посміхається, згадуючи. – Приїжджають до мене хлопці з Харкова, модні такі, з ноутбуками. І пропонують суперсучасну систему обігріву теплиць. Мовляв, вона суперекономна і супернадійна. Все добре розказали, я вже й «загорятись» почав. А скільки ж коштує – питаю. А вони: «Сорок доларів квадратний метр». А я їм: «Хлопці, та я ж помідори, а не коноплю вирощую».
Зараз у господарстві Немченка працюють десять чоловік – збирають огірки та помідори, пиляють дрова, ремонтують теплиці. Зайнята й дружина Вікторія. Вона, в основному, реалізовую продукцію. «Вся Новосанжарщина мої огірки і помідори їсть, – хвалиться Леонід. – Вожу й на «опти» в Кременчук та Полтаву, буває й у Кобеляках торгую».
Маючи 17 теплиць Леонід Немченко збирається ще збільшувати площу свого господарства. «А що, мені ще й сорока немає, здоров’я вистачає, – підсумовує фермер. – Може син Вітя бізнес мій продовжить».
Розповідати про свої теплиці Немченко може годинами. Відчувається, що ця справа дійсно йому до душі. «Все в мене гарно, все добре, – посміхається Леонід. – От тільки курити почав через ці овочі. Років п’ять тому, як загинула в мене від морозу ціла теплиця, так і закурив. Та нічого – курити покину, а у теплицях ще попрацюємо».
