Серце Віллі Вайбеля не знає спокою

Відомий в шанований в Кобеляках миротворець, меценат та засновник партнерства Зінген-Кобеляки Віллі Вайбель хоча вже через вік та хвороби і відійшов від безпосередньої роботи у партнерстві, але, як і завжди, не лише переймається долею району, а й виношує чергові плани, генерує нові ідеї.
Так, в останньому листі з Зінгена Віллі, зокрема, дуже цікавився долею села Озера під час війни: які там події відбувалися, чи були в селі та навколо німецькі поховання, наскільки село було спалене у 1943 році під час звільнення радянськими військами.
На жаль, очевидців та безпосередніх свідків тих часів і подій лишилося вже дуже мало. Але мені говорив сімейний лікар з Озер Олександр Пирожков нібито в ті часи в селі був відносно невеличкий німецький підрозділ і його комендант мав зв’язок з місцевою лікаркою та ще й забирав її з собою під час відступу. З його слів, цікаву інформацію має Віктор Софроненко та ще декілька жителів і старожилів з Озер. Якщо це дійсно так, якщо хтось володіє цікавою і достовірною інформацією — надішліть її, будь ласка, авторові чи до редакції, а ми узагальнимо і поділимося з читачами.
Знаю, що «ЕХО» є популярним і на Новосанжарщині, де його із задоволенням читають, люблять. Ось тому, користуючись нагодою, хотілося б звернутися з проханням-пропозицією до земляків щодо встановлення імені та прізвища одного з післяреволюційних чи то передвоєнних голів сільради у рідній мені Драбинівці та відстеженні подальшої долі цієї людини у повоєнні часи, коли він нібито був ректором одного з технічних університетів у ФРН.

Логін:
Пароль:
запам'ятати