Сподівався останнім часом більше уваги приділити своїм науковим доробкам, але, прочитавши статтю Валентина Панічевського під назвою «Закон один, а діє по-різному», яка опублікована на сторінках районної газети «Колос» від 13.11.2010 р., не відреагувати на неї просто не можу. Назва статті чудова, але її зміст містить не те що недостовірну та некомпетентну інформацію, а явно неправдиву. Оскільки це так, то прошу сприймати мною написане не як спробу виправдатись, а як можливість встановити істину.
На моє глибоке переконання, вимагати законослухняності має право лише той, хто сам її дотримується. Тому відразу ж хочу акцентувати увагу читача на тому, що так і не вдалось розібратись комісії з екології та раціонального природокористування, яку очолювала Світлана Грисенко, в хитросплетіннях функціонування Кобеляцького УТМР та ГМРГ. Питання, які неодноразово виносились на розгляд комісії щодо роботи цих структур, управління якими здійснюється за принципом сімейного підряду, так і залишились без відповіді. А питання директору Кобеляцького УТМР чи ГМРГ Валентину Панічевському задавались конкретні: куди поділось майно товариства? Кому належить те, що ще залишилось? Чому без відома членів товариства майно передано в ГМРГ? Куди йдуть зароблені кошти? Кому виділяються ліцензії для полювання на копитних? І так далі, і так далі.
А тепер по суті публікації.
Відповідь мушу опублікувати в «ЕХО» з міркування того, що для «районки» вона явно не формат. Тому й структура статті буде у вигляді цитат та відповідей, щоб для читача було зрозуміло, про що йдеться.
Цитата перша: « Сьогодні у нашій державі існує стільки служб, міністерств і відомств у системі охорони природи, стільки витрачається державних коштів, що, здавалося б, диким звірам плутатись у нас під ногами, а рибі нереститись у водонапірних баштах.»
Якщо говорити про природно-заповідні території (у статті Панічевського йдеться саме про них), то питаннями охорони природи опікується лише одне міністерство — охорони навколишнього природного середовища — через представництва на місцях. У Полтавській області таку функцію виконує екологічна інспекція, яка у Кобеляцькому районі має лише одного представника. Забезпечення охорони території РЛП «Нижньоворсклянський» покладено на службу державної охорони ландшафтного парку, в штаті якої три інспектори.
Цитата друга: « Дирекція парку, швиденько зорієнтувавшись в обставинах, взяла на себе функції і єгерської служби, і рибінспекції … сьогодні єгер нашого господарства не має права скласти протокол на порушника правил полювання чи риболовлі на території парку.»
Адміністрація РЛП зорієнтувалась не в обставинах, як зазначає автор, а перш за все в нормативно-правових законодавчих актах, відповідно до яких вибудовуються відносини щодо збереження та використання території парку.
Не можу погодитись з автором статті, який стверджує, що адміністрація парку перебрала на себе чиїсь повноваження. Насправді, повноваження та функції і адміністрації, і служби охорони парку визначила держава в Законі України «Про природно-заповідний фонд України», надавши з 2010 р. службам державної охорони природно-заповідного фонду (далі ПЗФ) статус правоохоронного органу (ст. 61 даного закону, зі змінами та доповненнями від 21.01.2010 р.).
На жаль, шановний Валентине Володимировичу, як стало відомо з нашої недавньої телефонної розмови, з даним законом достатньою мірою Ви не знайомі, тому й зрозуміла Ваша необізнаність та некомпетентність в цих питаннях.
Мене ж більше турбують не прогалини в знаннях, а свідоме чи несвідоме поширення неправдивої інформації. Прочитавши другу цитату, яку я навів, стає зрозумілим, що основним ворогом у єгерів та рибінспекції є дирекція парку, яка ніби-то забороняє складати протоколи на порушників. Це ж відверта неправда.
Як можна забрати чиїсь повноваження, коли їх немає? Поясню. Декілька років відбувається протистояння адміністрації парку з ГУ «Полтавадержрибохорона» щодо неправомірності дій рибінспекторів на території ландшафтного парку (детальніше можна прочитати в «ЕХО» за 05.11.2010 р. у статті «Рибалок штрафують безпідставно»). Крім протесту природоохоронного прокурора на незаконні дії працівників цієї структури, свій вердикт також 16.11.2010 р. виніс обласний апеляційний суд. Своїм остаточним рішенням він підтвердив, що будь-які порушення, які вчиняються в межах РЛП «Нижньоворсклянський», в тому числі й ті, які пов’язані з браконьєрством, кваліфікуються за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), (спеціальна стаття щодо порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, яку застосовують лише природоохоронні органи). Але для цього нам довелося опротестувати одну з постанов судді Кобеляцького районного суду, який, всупереч діючого законодавства, виносив неправомірні рішення, посилаючись на якусь судову практику 90‑х років минулого століття у Волинській області.
Крім того, 23.09.2010 року за № 2558–VI прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення боротьби з браконьєрством», який підписаний нині діючим президентом України. Відповідно до цього закону в органів мисливських господарств та органів рибоохорони держава (наголошую: держава, а не адміністрація ландшафтного парку) забрала частину повноважень, внісши зміни у ст. 255 КУпАП.
Притягувати до відповідальності порушників правил полювання та рибальства, шановний Валентине Володимировичу, можете, але за межами природно-заповідного фонду (далі ПЗФ). Чому? Тому, що, відповідно до ст. 255 КУпАП, складати протоколи про адміністративні правопорушення органами рибоохорони та мисливських господарств визначено ст. 85 (порушення правил використання тваринного світу), яка в межах ПЗФ України не діє. Так при чому ж тут адміністрація парку, що законодавець вирішив саме таким чином? Закон же один і не повинен діяти по-різному. Ви ж ратуєте за це.
Цитата третя: « У день відкриття полювання на копитних звірів на острові «Вільховатський», угіддя якого розділені навпіл між Кобеляцьким ГМРГ і ТОВ «Динамо», цілий день ішла стрілянина. Стріляли «динамівці», хоча, згідно з внесеними поправками до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», полювання на території будь-якого природно-заповідного фонду заборонене».
Абсолютно вірно, Валентине Володимировичу, Ви трактуєте закон. Дійсно, полювання на острові заборонено, але Ви не вказали на основну деталь, що декілька сотень гектарів полів, які знаходяться на о.Вільховатський, не входять у межі РЛП, тому ці угіддя не є підконтрольними службі охорони парку, а забезпечують їх охорону землевласники та землекористувачі, тобто і Ви в тому числі (на законних підставах маєте право складати протоколи).
На значній частині сільськогосподарських угідь острова (декілька десятків гектарів) для підгодівлі кабанів висіяна кукурудза. Саме там, за словами заступника голови «Динамо» Олексія Більчича, і був проведений діагностичний відстріл кабана за ліцензією.
Цитата четверта:«У цей же день на УТМРівській території єгерська служба виявила факт браконьєрського відстрілу дикого кабана… На наше прохання терміново виїхати на місце пригоди, керівник РЛП «Нижньоворсклянський» відмовився, мотивуючи причину відсутністю бензину».
У цій цитаті взагалі жодного правдивого слова немає. Заради справедливості відновимо події. Єдиний раз мені зателефонував Панічевський 22 жовтня (у п’ятницю, а не в суботу, як він стверджує) і повідомив, що у суботу на о. Вільховатський будуть полювати «динамівці». Оскільки у ландшафтному парку відсутній наземний транспорт, я запропонував Панічевському спільно виїхати на острів і проконтролювати ситуацію. У цьому мені було відмовлено. Він людина мудра, завжди намагається жар загрібати чужими руками. Це вже не перший випадок.
А браконьєрство на острові в суботу дійсно відбулося. На жаль, не можу назвати всі прізвища і деталі подій, оскільки наразі продовжується слідство за фактом браконьєрства. Та все ж у загальних рисах спробую описати події, не зашкодивши слідству.
Як уже відомо, у суботу (23.10.10 р.) в першій половині дня членами мисливського товариства «Динамо» по ліцензії був проведений діагностичний відстріл кабана на о.Вільховатський за межами РЛП. Невдовзі після того, як бригада мисливців залишила угіддя, старшому мисливствознавцю «Динамо» Володимиру Бугрименку надійшла інформація, що на острові хтось полює. Свідки, яких він зустрів на острові, повідомили, що полювання проводиться на УТМРівській стороні (мисливські угіддя острова розділені між «Динамо» та УТМР).
Пролунало чотири постріли з карабіна «СКС», потім ще чотири. Бачили підранка-кабана. Мисливствознавець зателефонував заступнику голови «Динамо» Олексію Більчичу, який в свою чергу повідомив начальника УМВС в Полтавській області про стрілянину. За особистим розпорядженням обласного начальника на місце події виїхала оперативна група на чолі з начальником Кобеляцького РВ міліції. Були опитані свідки, знайдена кров, гільзи від карабіна та з’ясовані деякі інші деталі.
Чим закінчиться розслідування — невідомо, але в цей день на острові бачили автомобілі та людей, які мають безпосереднє відношення до мисливських угідь Кобеляцького УТМР чи ГМРГ (детальніше повідомити не можу).
Цитата п’ята: «Якщо полювання заборонене, то чому стріляють і хто? Якщо рибу ловити не можна, то чому ловлять? Якщо використовувати плавзасоби з двигунами на воді РЛП заборонено, то чому «ганяють» по воді човни різних калібрів?».
Оскільки слідство не завершилось, то можемо лише здогадуватись, хто насправді незаконно полює та з чийого дозволу.
А що, Валентине Володимировичу, члени Кобеляцького УТМР та ГМРГ не полюють на пернату дичину в межах парку? Можливо не рибалять? А Ваш сімейний рибний бізнес хіба не здійснюється в межах парку? Можливо, Ваші рибалки на веслах ходять, не використовуючи двигуни? І знову суцільна неправда.
Напевно тільки Вам не відомо, що в межах РЛП на 5000 га дозволено любительське та спортивне рибальство, а до кінця року й промислове рибальство на визначених ділянках.
Що ж до плавзасобів, то відповідно до п. 4.6 Положення про РЛП «Нижньоворсклянський», на території парку дозволяється рух зареєстрованих плавзасобів з чітким реєстраційним номером на борту поза нерестовим періодом у незаборонених місцях.
Так, на території РЛП дозволяється рух лише зареєстрованих плавзасобів, але ж дозволяється! І це не наша власна вимога, а норма, яку в Положення вніс юридичний відділ Управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, оскільки в Україні підлягають реєстрації всі плавзасоби з механічною тягою, та ті, які за довжиною перевищують 2,5 м. Невже Ви про це не знаєте? Закон же для всіх повинен бути один! Чи не так?
Цитата шоста: « Чому в нашій державі закони порушують у першу чергу ті, хто їх готує, приймає і вимагає від нас їх виконання і дотримання?».
Безумовно, це риторичне запитання, і дискутувати з цього приводу я не збираюсь, але те, про що писатиму далі, має до нього безпосереднє відношення.
Взагалі не розумію, яку мету Ви, Валентине Володимировичу, переслідували своєю публікацією? Можливо, дійсно Вас попросили чи заставили її написати, як Ви сказали мені в телефонній розмові!
А зараз, нарешті, про подвійні стандарти. Повторюсь: вимагати законослухняності має право лише той, хто сам її дотримується.
Випадок цей трапився 17.08.10 р., коли близько третьої години ночі інспектори служби державної охорони РЛП «Нижньоворсклянський» у плавнях біля с.Кишеньки помітили працюючу електровудку. На жаль, з технічних причин інспекторам не вдалось наблизитись до човна непоміченими, тому електропристрій браконьєри встигли сховати на одному з островів.
Затриманим, який чинив фізичний опір, виявився єгер Кобеляцького УТМР Олексій Гордієнко. Знаходився він у човні без реєстраційних номерів, в якому було виявлено два акумулятори загальною ємкістю 320 А/годин та свіжовиловлену рибу загальною вагою 59 кг. Посвідчення на право управління плавзасобом також не мав. Зазначу, що двигун не мав електростартера, а риба була різновидова (8 видів), і, що саме головне, вона не мала характерних слідів перебування у сітках. Усе це явно вказувало на те, що риба добута за допомогою електроструму. У присутності дільничного інспектора єгер сказав: «А що робити, коли на гора вимагають біоресурси?»
Зателефонувавши Вам, Валентине Володимировичу, з цього приводу, я дізнався, що Гордієнко декілька днів як звільнений з посади єгеря! Який збіг обставин! Проте, така тактика давно відома. Дивно, але «єгер» і після того діяв від імені УТМР чи ГМРГ. Можливо й зараз діє? Дійсно, хороше прикриття.
Протокол про адміністративне правопорушення на Гордієнка нами був направлений до Кобеляцького районного суду, проте, його звільнили від адміністративної відповідальності як за незначне правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Принаймні дивно, але таке рішення суду.
Але це ще не все. Нами 31.10.10 р. біля о.Вишняки був затриманий човен, той самий, що фігурував у адмінсправі Гордієнка, в якому знаходились чоловіки з Дніпропетровської області з трьома рушницями, сітками і найголовніше — з пристроєм для добування риби електричним струмом. Чоловіки стверджували, що човен їм дав єгер Гордієнко, а що в ньому була електровудка — вони не знали. За даним фактом справа передана до Кобеляцького районного суду. Напевно, і в цьому випадку наш суд буде найгуманнішим у світі.
Вимушений також нагадати Вам, Валентине Володимировичу, подію, яка трапилася взимку. Після того, як вийшов з ладу снігохід інспектора парку, за дивних обставин, на наступний день на о. Вишняки (відтворювальна ділянка) була стрілянина. У телефонній розмові Ви сказали, що хтось чужий постріляв кабанів. Вами проведено власне розслідування, а матеріали направлені у природоохоронну прокуратуру. А де ж результати? Дивно, але в день відстрілу кабанів свідки чули роботу двигуна снігохода, який є тільки у Вашої служби.Можливо, це такий же варіант, як з браконьєрством на Вільховатському острові на відкриття полювання? За принципом: держи крадія!
У найближчий час служба охорони парку проведе інвентаризацію на Вишняках щодо наявності напівдиких свиней, які там були нещодавно.
А зараз, Валентине Володимировичу, прочитайте першу цитату, особливо її другу частину. Переконаний, що навіть надзвичайних зусиль контролюючих та природоохоронних органів і ніяких коштів не вистачить для того, щоб дикі звірі плутались під ногами, а риба нерестилась у водонапірних баштах, коли структури, які за своєю діяльністю повинні забезпечувати охорону, в тому числі тваринного світу, самі порушують закони та є джерелом та розсадником протиправних діянь.
І на завершення — про щуку та карася. Не ображайтесь, Валентине Володимировичу, але в даній ситуації Ваші дії більше нагадують поведінку карася, який зазвичай закопується в багно й періодично пускає повітряні бульбашки. Але бути карасем набагато безпечніше, чи не так? На щуку постійно полюють, кожен намагається її піймати та скрутити в’язи. Але для того й щука у воді, щоб карась не дрімав.
