Історики наводять різні цифри загиблих під час найбільшого голодомору в історії сучасної України. Та в будь-якому разі дані, що наводять вчені, жахають. Від трьох до десяти мільйонів українців померли від штучного голоду у 1932–33‑х роках. Лише в Кобеляцькому районі передчасно пішли з життя понад три тисячі людей. І це лише задокументовані дані. Насправді ж кількість загиблих у кілька разів більша. Та ж статистика свідчить, що від голоду щодня вмирали 25000 українців. Це два таких містечка як Кобеляки.
Ще живі свідки тих трагічних подій розповідають, що в селах Кобеляччини не залишилося ні собак, ні котів. Усіх їх з’їли голодні люди. А навесні селяни виходили в поля та на луки і, як худоба, їли лободу, щирицю та інші бур’яни. Фіксувались і жахливі факти канібалізму, коли голод зовсім затьмарював свідомість і люди їли людей.
Про все це говорили на мітингу-реквіємі пам’яті жертв Голодомору. Говорили у прозі та віршах Першими поклали вінки та квіти до пам’ятного знаку на честь жертв Голодомору голова кобеляцької РДА Анатолій Таранушич, голова райради Юрій Тагадюк та міський голова Олександр Ісип. Вірші читали Галина Петлюк і Валентина Уткіна. Панахиду за загиблими відслужив благочинний Кобеляцького району Василь Сверлович. Він сказав, що подібні трагедії відбуваються тоді, коли люди забувають заповіді Божі. Усіх присутніх священик закликав до щирої молитви за земляків, які загинули мученицькою смертю.
Того ж дня в сотнях і тисячах осель по всьому району на підвіконнях запалили свічки в пам’ять про ту страшну подію.
