Здобувши вищу освіту менеджера зовнішньо-економічної діяльності, все ж повернулася до своєї дитячої мрії. І про це аж ніяк не жалкує. Зовсім недавно зареєструвалася приватним перукарем у райцентрі. Каже, що на роботу іде з радістю і думає, що це діло вже ніколи не полишить.
– Ще із школи стригла дома усіх родичів, сусідів, подругам зачіски робила. Це мені дуже подобалося і якось само виходило. Без ніяких правил, як уміла. Папка стригла, сестричку молодшу. Мама, правда, мені не дуже довіряла. Хіба що кінчики підрізати. Я вже тоді хотіла бути тільки перукарем. Але мама переконувала, що потрібна вища освіта. Тож поступила у Європейський університет у Полтаві на спеціальність менеджер зовнішньо-економічної діяльності.
Після закінчення відразу влаштувалася продавцем у магазині «Лідер» у Машівці. Близько двох років продавала книги, журнали та диски. Але шукала чогось кращого, з більшими заробітками. Знайшла роботу в Полтаві в «ПриватБанку». Згідно з договором через місяць мене мали перевести кредитним експертом у Машівське відділення. Але тут пропрацювала всього два дні і в зв’язку з кризою посаду скоротили.
Цього разу пішла продавцем у магазин «Жемчужина». Взимку зарплата ще нормальна, а влітку людей майже немає – виторгу мало. А от стригти не кидала ніколи. Люди йшли до мене додому: сусіди, знайомі. І ось тоді папко сказав: «Поки ти по тих магазинах на когось працюватимеш? Зарплати малі. Раз тобі це нравиться, іди вчися. Буде якийсь свій прибуток».
Спочатку пішла в центр зайнятості, щоб направили на безкоштовне навчання. Але це виявилося нереально. Перш за все тому, що для зарахування на курси потрібна довідка про те, що мене візьмуть на роботу після навчання. Хто ж мені дасть таку довідку? Перукарі всі приватні, кому потрібні конкуренти. І я вирішила при підтримці батьків вчитися за власні гроші.
Поїхала в Полтаву в салон «Престиж». Там беруть за навчання 800 гривень у місяць. Це, за нинішніми мірками, нормально. При вступі тільки спитали, чи є якісь навички. Сказала, що самоучка. Спочатку мені дали бабулю-пенсіонерку постригти. Подивилися на роботу і лекцій мені читати не стали. Одразу прикріпили до майстра. Спочатку він пояснювв сучасні технології, показував, а потім довірив стригти самій. Клієнти, правда, не знали, що їх стриже учениця. Але умова була така: якщо людині не сподобається, як я постригла чи зробила зачіску, з неї грошей не візьмуть, а я повинна буду заплатити салону із власної кишені. Але такого ні разу не було.
Провчилася півроку. Потім ще два місяці там же стажувалася. Недавно повернулася в Машівку, оформилася підприємцем. На роботу йду з радістю. Людей буває по-різному. Перший робочий день ледь з ніг не впала, втомилася. А буває сидиш без роботи. А взагалі то клієнтів достатньо.
Де не працювала, але, думаю, що з цього діла вже не піду нікуди – мені подобається, це моє».
