Тим часом представники влади й автори кодексу продовжують наполягати, що нічого страшного в ньому немає. А всі ті жахи, які передаються з вуст в уста — це «чорна робота опозиції». Опозиція ж (яку, до речі, не дуже хочуть підпускати до «податкового Майдану»), продовжує наполягати на тому, що Податковий кодекс у результаті призведе до знищення української демократії, оскільки приховано чи ні уряд хоче тільки одного — мати базисний вплив на мільйони малих підприємців, сьогодні від неї не залежних.
Однак «податковий Майдан» може виявитися лише квіточками. 2 грудня Верховна Рада України розглянула проект Житлового кодексу (ЖК) в другому читанні. Розроблений документ покликаний замінити діючий ЖК УРСР, прийнятий ще 1983 року.
Уже сьогодні ЖК охрестили як «Хижий-Житловий» кодекс, оскільки, серед безлічі суперечливих норм, він ще й урізає право на житло. На сьогодні аналітики й правознавці стверджують, що у випадку прийняття всіх його нововведень, вони миттєво можуть збільшити кількість наметів на «майданах» країни. Про це говорить і найвідоміший в Україні адвокат Тетяна Монтян у своїй статті: «Вас жахає проект Податкового кодексу? Ви ще не читали проект Житлового!».
Проаналізувавши документ, вона дійшла висновку: «Перед людьми, які спланували грандіозну аферу, прописану в проекті Житлового кодексу, можуть із повагою й заздрістю зняти капелюх натхненники й витівники, що влаштовують ігри навколо державних, комунальних або приватних грошей у стилі «розпилення & відкат».
І річ тут зовсім не у відчуженні житла заради міфічних «суспільних потреб», і навіть не в пені за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ. «Всі ці жахіття служать для завуальовування й приховування справжнього жаху, що підстерігає всіх нас із прийняттям цього Житлового кодексу в запропонованому депутатам варіанті, — стверджує Тетяна Монтян. — Справжня мета значно серйозніша, тому вона й «ховається» у декількох статтях серед 127-сторінкової добірної бредні. Цю мету можна сформулювати досить коротко: всіх громадян хочуть зробити кріпаками так званих «виконавців послуг з управління житлом». У тексті проекту ЖК також зазначено, що ці організації повинні «... відповідати спеціальним кваліфікаційним вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України».
Тетяна Монтян пояснює, чому кріпаками: «Тому що кожний будинок буде зобов’язаний вибрати собі такого «виконавця», і тільки одного. Тим будинкам, які не захочуть/не зможуть знайти собі хазяїна-феодала самостійно, його в примусовому порядку призначать органи місцевого самоврядування».
А тому з імовірністю в 99,9% юрист прогнозує: «Україна буде поділена на «зони впливу» зацікавлених угруповань. Вони створять контори «Роги й Копита», які одержать «благословення» Кабміну «грабувати каравани», тобто — укладати договори на обслуговування будинків. При цьому, звичайно ж, ці «блатні» феодальні контори самі жодним обслуговуванням займатися не будуть. Тому що не для того вони створюються — «брудну роботу» з надання житлово-комунальних послуг безпосередньо робитимуть ті ж люди й організації, які й зараз, але — у порядку субпідряду, за відкати й після «заносу».
Крім того, продовжує адвокат, для «державного нагляду й контролю» в Україні хочуть створити чергового бюрократичного монстра — Державну житлово-комунальну інспекцію. «Це новітнє опудало матиме власні територіальні органи, покликані стежити за тим, щоб центральні й місцеві органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації, громадяни дотримувалися вимог законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил. Зокрема, утримування, використання, обслуговування, експлуатація житлового фонду; ведення обліку, обстеження й паспортизація житлового фонду; утримування, обслуговування, експлуатація об’єктів комунального господарства; формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги», — поінформувала вона.
Непомірними, за словами Тетяни Монтян, плануються й повноваження Держжитлокомунінспекції, які включатимуть навіть право «...безперешкодного доступу у встановленому порядку до об’єктів житлового фонду й житлово-комунального господарства, незалежно від форми власності»(!). «Що там буде ще — навіть уявити страшно, оскільки саме Положення про Держжитлокомунінспекції повинне бути затверджене Кабінетом Міністрів України», — відзначає адвокат.
Якщо хтось хоче сказати, що не підписуватиме договори, — не вийде, оскільки й такий момент передбачений авторами ЖК:
«Договір... може бути укладений як у вигляді індивідуального договору із пропозиціями споживачеві (що підлягає письмовому оформленню) — шляхом укладення такого індивідуального договору, так і у вигляді привселюдно запропонованого договору із пропозиціями споживачеві (не підлягає письмовому оформленню) — шляхом публікації пропозиції в місцевих засобах масової інформації»(!).
Незважаючи на те, що Головне юридичне управління Верховної Ради України зробило цілком однозначний узагальнюючий висновок — «законопроект вимагає істотної доробки з урахуванням зауважень Головного юридичного управління й направлення на повторне друге читання» — навряд чи це зупинить процес його прийняття. Як говориться, «лід рушив...»
І тут хочеться повернутися до теми «майданів», «квіточок» і «ягідок», нагадуючи представникам «верхів»: якщо не враховувати інтереси громадян, що делегували їх у владу, ці громадяни можуть підняти бунт і змінити владу, як це вже трапилося в 2004 році.
До речі, про невдоволення громадян. Його може підсилити низка пунктів, про які, як ми вже відзначали, говорять і юристи, і правозахисники. Зокрема, юрист Юрій Лебедєв вважає, що серед нововведень — добре забуте старе: у новому ЖК повернуть пеню на борги за квартплату, що становитиме 0,1% за день від суми боргу. Розмір пені за несвоєчасну сплату за додаткові послуги може бути ще вищим, що обмовлюється у договорі (ст. 112). У 1996 році пеня була скасована, тому що держава визнала за громадянами нездатність сплачувати послуги через економічну кризу. Але натиск Міжнародного валютного фонду змусив забути про такий нюанс. При цьому мешканцям доведеться відмовитися від багатьох звичних благ.
На думку експертів, прийняття ЖК стане черговим ударом по системі соціального захисту, успадкованої від радянської епохи. Юрій Лебедєв відзначає, що зараз, по суті, немає підстав виселити людину з неприватизованого житла без надання тимчасового. «Крайня» ст. 116 «порушення правил соціалістичного співжиття» практично не застосовувалася. Тепер законодавці керуються суто ринковим розрахунком — для розірвання договору наймання досить «порушення встановленого порядку оплати» ЖК (ст. 128).
До того ж, договір про наймання житла державної або комунальної форми власності завжди укладався на невизначений строк. Зате ст. 77 проекту передбачає розторгнення договору наймання після закінчення строку. «Навіть пояснювати нічого не доведеться!» — говорить юрист. Крім того, за його словами, йдеться вже не про реалізацію гарантованого державою права на житло, а про специфічний договір оренди: робити припущення дозволяє ст. 106, що передбачає право винаймача стягувати плату за найм.
Капіталізм без власності
Дотримання правил безстрокового договору наймання є умовою його подальшої приватизації. За словами тих, хто розроблював проект, «соціалістичний» кодекс не відображає специфіки відносин приватизації. Але з норм проекту випливає занадто примітивний варіант урегулювання питання. Адже інститут приватизації може зовсім відійти в минуле: приватизації не підлягає житло, надане державою після набуття чинності нового кодексу (ст. 117)!
Насторожують і норми про переведення житла у нежитлові приміщення. Згідно зі ст. 11 проекту, підставами для цього є:
1) визнання у встановленому законодавством порядку житлового будинку, іншого житлового приміщення непридатним для проживання людей;
2) прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про зміну функціонального призначення житлового будинку.
Як і в діючому кодексі, перепланування, навіть приватизованої квартири, відбувається при згоді місцевої влади. Однак, виникають і нові обмеження. Документація про виконані роботи, пов’язані з ремонтом квартири, повинна бути зареєстрована в Бюро технічної інвентаризації протягом трьох місяців від дня завершення таких робіт
(ст. 171). Зазвичай, такий порядок не сприяє зменшенню рівня корупції.
Постраждають «хрущовки»
Точніше їхні мешканці. У проекті, навіть якщо 90% з них проти реконструкції, будинок все одно може піти під знос. А тим, хто не згодний на умови компенсації, можуть запропонувати житло відповідно до Закону «Про примусове переселення при суспільній необхідності» у межах міста. Тоді як згодним на реконструкцію повинні запропонувати житло в тому ж мікрорайоні.
Як відзначає один із розроблювачів кодексу, виконуючий обов’язки заступника голови Київміськдерж-адміністрації Олександр Мазурчак, без прийняття документа буде складно вирішити проблему із заміною старих будинків, насамперед «хрущовок», на сучасні будинки. «Нинішній ЖК не передбачає такого поняття, як реконструкція мікрорайонів, тому працювати дуже складно, необхідна згода всіх мешканців. Але передбачено, що власник житла повинен отримати квартиру не гіршу, ніж ту, в якій він проживає», — говорить він. Тих, хто не погоджуватиметься, за словами чиновника, влада переселить через суд, з наданням рівноцінного житла або виплатою його ринкової вартості.
Тим часом ст. 166 про комплексну реконструкцію застарілих кварталів «шляхом реалізації інвестиційних проектів» може послугувати інтересам забудовників. «Найзастарілішим житловим фондом виявиться той, де найдорожча земля або хоча б там, де забудовникові не доведеться вкладатися в будівництво міських комунікацій з нуля, — припускає Юрій Лебедєв. — Термін «компенсація» явно вказує, що йдеться не про повне відшкодування вартості або про викуп — торгів не буде, адже виселятися доведеться в будь-якому випадку». Тут потрібно відзначити, що середньоринкова вартість квадратного метра житла не враховує ні престижність району, ні доступність транспорту, ні екологію.
Примусова приватизація
Кодекс здатен додати негативного забарвлення поняттю «приватна власність». Адже ліфти, дахи, під’їзди, інженерні мережі стануть об’єктами загальної спільної власності (ст. 137). Отже, борг 50—60 мільярдів грн. за житловий фонд, що роками не ремонтувався, перейде мешканцям, тому що порядок фінансування ремонту не врегульований належним чином. Навіть голова Київміськдержадміністрації Олександр Попов визнає справедливим варіант, при якому б держава спочатку відремонтувала житловий фонд, який їй належить, а потім уже передала його мешканцям.
Викликають зауваження й інші аспекти функціонування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Згідно зі ст. 59, рішення про створення ОСББ може приймати замовник будівництва, навіть всупереч волі мешканців. Та ж стаття передбачає, що орган місцевого самоврядування формує наглядову раду для тимчасового управління багатоквартирним будинком у складі свого представника, представників забудовника, органу самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку.
Голова Всеукраїнської громадської організації «Демократичний альянс» Василь Гацько вважає, що таке формулювання сприятиме появі на ринку ЖК компаній, що перебувають у привілейованому становищі. «Наглядова рада, відповідно до кодексу, визначатиме виконавця послуг із управління житлом. Оскільки більшість у цьому органі контролюватиметься забудовником, то стає зрозумілим, що спостережна рада віддасть перевагу керуючій компанії, створеній самим забудовником, або ж наближеним до нього», — заявив він. Відзначимо, що зараз влада створює умови для приватизації комплексу ЖКГ. «Стаття 59 повинна бути повністю виключена з кодексу», — впевнений Василь Гацько.
Утім, чиновники визнають, що проект Житлового кодексу враховує далеко не всі пропозиції житлових організацій, і все-таки прогнозують, що нововведення ЖК підтримають і самі споживачі. Однак про готовність актів, подібних новому Житловому кодексу, можна буде говорити тільки тоді, коли йому радітимуть не тільки владні структури, але й самі громадяни.
