Схоже на те, що сучасних дівчаток ніхто не навчає таких елементарних життєвих премудростей. Інакше, як можна пояснити кричущі випадки дівчачої й жіночої жорстокості, які продовжують шокувати українське суспільство. Ті, хто має надихати чоловіків на романтичні вчинки, красиві зізнання, бути берегинями сімейного вогнища, давати нове життя, — не рідко це життя самі забирають. Роблять це без жалю ще й хизуються, викладаючи кадри жорстоких катувань в Інтернеті. І наша область — не виняток із загального правила.
Від шкільних «розбірок», знятих на камеру мобільного…
Нещодавно полтавських правоохоронців шокували кадри жорстокого побиття 14-річної дівчини в одній із шкіл Полтави. Учениці цієї ж школи 15 хвилин фактично катували свою ровесницю, ще й знімали все це на дорогі мобільні телефони. А потім через всесвітню павутину щедро ділилися відзнятими кадрами зі своїми друзями. А потерпіла після побиття потрапила до лікарні з переломами носа та черепно-мозковою травмою.
— За однією версією, дівчина начебто в когось забрала мобільний телефон, — розповідає начальник відділу зв’язків із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв. — За іншою — головною причиною «розбірок» стали гроші. Потерпіла підробляла у вільний час промоутером, а дівчатам були вкрай потрібні гроші на розваги. Спочатку вони вимагали 500 гривень, потім — 250. Та товаришка не захотіла віддавати зароблене. Батьки дівчат, які брали участь у побитті, були просто шоковані такими діями своїх дітей.
Не менше були вражені поведінкою та жорстокістю власних чад і батьки двох дівчат-підлітків із Кременчука, котрі два роки тому вирішили… викрасти свою однокласницю, з якою товаришували з самого дитинства. Ідея кіднепінгу народилася у схмелілих головах товаришок, коли ті «оригінально» проводили вільний час — розпивали спиртне на каруселях одного з дитсадків Кременчука. Дівчата вирішили провчити «подружку» — начебто за неправильну поведінку, бо та мала нахабство бути більш успішною в навчанні. Дівчину вивезли за місто в покинутий дачний будинок і жорстоко над нею знущалися: ходили по грудях, підпалювали волосся, били в обличчя ногами, потім посадили під замок. Періодично підгодовували — щоб та не померла від голоду. Робили «дезінфекцію» завданим ранам — змазували їх зубною пастою.
— Свою товаришку дівчата катували протягом трьох днів, — розповідає Юрій Сулаєв. — Коли нарешті відпустили, батько, вражений зовнішнім виглядом своєї доньки, звернувся до правоохоронців. А дівча могло б нічого й не повідомити: так її залякали товаришки. Вони вже отримали покарання. А батьки справді були здивовані й шоковані, що їхні діти могли таке скоїти й так жорстоко катувати свою подругу. Хоча родини цілком нормальні, небідні. Отакі випадки однозначно свідчать про те, що батьки приділяють недостатньо уваги своїм дітям, не цікавляться їхнім життям. Над цим варто задуматися всім дорослим: потрібно не лише заробляти гроші на утримання сім’ї, а й цікавитися власними дітьми, брати активну участь в житті своїх дітей, аби зрозуміти їх. Дорогі «мобілки», гроші на розваги не замінять душевного спілкування. Дітям забезпечують комфортне життя, щоб ті не відмовляли собі ні в чому, та при цьому позбавляють їх батьківської любові.
… до цинічних побутових вбивств, які жахають бувалих оперативників
Юрій Васильович зізнається, що агресію та надмірну жорстокість жінки демонструють у різному віці. І найжорстокіші з найтяжчих злочинів у Полтавській області скоювали саме представниці прекрасної статі. Вони це роблять не так часто, як чоловіки. Крадіжки, грабежі, навіть вбивства на побутовому ґрунті — це, переважно, парафія чоловіків. Але, як правило, чоловіки не вдаються до такого жорстокого розвитку подій, не ставляться з особливим цинізмом до людського тіла. Для прикладу навів лише два випадки, котрі вражають жорстокістю, і яку аж ніяк не очікуєш від жінок.
Перший стався торік у Полтаві. Недільного ранку водій одного зі сміттєвозів завантажив баки з непотребом біля стадіону «Ворскла» й повіз їх на звалище. Та коли з машини на звалищі вивантажували сміття, водій помітив, як із купи побутового непотребу випав фрагмент людської руки — частина долоні. Правоохоронці, котрі виїхали на місце, у двох мішках знайшли розчленоване на дрібні шматки людське тіло і голову, з якої зняли скальп, відрізали вуха, ніс та очі — щоб унеможливити упізнання жертви. Злочинець прорахував майже все, навіть тіло викинув у баки за кілька хвилин до прибуття сміттєвоза, щоб бомжі не встигли попорпатися у нутрощах мішків. А на звалищі свою справу мали зробити бездомні коти та собаки, котрі б остаточно знищили сліди злочину.
— Рештки тіла довелося збирати буквально по фрагментах, — говорить начальник відділу зв’язків із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв. — Версії висували різноманітні — від конфлікту через гроші до кримінальних розбірок. Аби ідентифікувати особу жертви, залучити фахівців медичної академії, судово-медичних експертів та спеціалістів із експертно-криміналістичного центру УМВС України в Полтавській області. Спільними зусиллями науковців та криміналістів вдалося скласти докупи обличчя. А вже в понеділок встановили особу загиблого. Зважаючи на те, що зробили з тілом, правоохоронці перевірили всіх хірургів, ветеринарних лікарів, м’ясників, обійшли всі бійні. І яким же був шок, коли дізналися, що жорстоке вбивство скоїла… дружина жертви. Подружжя прожило у шлюбі 20 років. Як потім розповідала сама жінка, чоловік її постійно ревнував, замучив з’ясуванням стосунків, постійними докорами, сценами ревнощів. І коли останнього разу між подружжям виник конфлікт, жінка вдарила чоловіка кухонним топірцем. Удар виявився смертельним. Коли зрозуміла, що накоїла, жінка спокійно розстелила в приватному будинку плівку і розробила тіло на дрібні шматки, щоб не було можливості встановити, що це людське тіло…
Інший випадок трапився у Глобинському районі. В одне з тамтешніх сіл переїхала шахтарська родина з Донецька. Обоє — пенсіонери, обом майже по 70 років. Чоловік вийшов на заслужений відпочинок і вирішив дожити віку з дружиною на Полтавщині. Проте сидіти вдома без роботи не міг, а тому їздив на заробітки до Росії. Коли ж одного разу повернувся із заробіток раніше й без попередження, знайшов свою дружину в стані сильного алкогольного сп’яніння. Не без того, що прочитав мораль і спробував надоумити благовірну, що жіночий алкоголізм — це страшно, що хвороба ця не лікується. Не хотів, щоб дружина потихеньку спилася, доки він заробляє гроші. Після виховної розмови заховав увесь алкоголь, що був удома. Як потім пояснила дружина, наступний ранок у неї почався із жахливого похмілля й майже наркоманської «ломки», жахливо хотілося випити. Але боялася чоловіка. Тому, щоб він їй не заважав похмелитися й не діставав виховними лекціями, вирішила його… вбити. Доки він спав, вона взяла сокиру й нанесла кілька ударів. Витягти з дому бездиханне тіло не змогла — було заважке. Тому розчленувала тіло чоловіка, а голову запекла (!) в казані, щоб не впізнали, кому вона належала, — й викинула на смітник. Рештки ж тіла закопала в різних місцях на власному подвір’ї, перетворивши його на цвинтар…
«Якщо жінка вбиває, то робить це на емоціях»
Чому сучасні жінки проявляють таку надмірну агресивність, що їх до цього спонукає, ми вирішили поцікавитися у практикуючого психолога.
— Існують дві біологічні статі — чоловіча та жіноча. І три соціальні — чоловіча, жіноча та змішана, — пояснює старший психолог центру практичної психології УМВС України в Полтавській області Тетяна Тюріна. — У наш час, як свідчать останні дослідження, превалює змішана стать: йдеться про суміш чоловічих та жіночих психологічних рис в одній особі. Це викликано розвитком суспільства та цивілізації. Тобто жінки прагнуть виконувати суто чоловічі функції, бути лідером і в соціумі, і в родині. Хоча жінка за своєю природою все ж залежна. У неї на біологічному рівні, як у самки, більше розвинені інтуїція та інстинкти. А от всі чоловіки, як правило, полігамні: вони — самці, котрі прагнуть володіти якомога більшою кількістю самок. Тому маніяки, серійні вбивці вбивають переважно жінок — спрацьовує інстинкт самця.
Особливих відмінностей у психології чоловіка та жінки немає. Все закладається вихованням у родині та суспільстві. Якщо в нас патріархат, то дівчаток навчають того, що вони можуть бути слабкими. Хлопчиків повчають, що ображати слабких не можна і чоловіки не плачуть — вони сильні та мужні. Та у прогресуючому світі жінка все частіше набуває чоловічих психологічних рис. І злочини, котрі вона скоює, дійсно відрізняються особливою жорстокістю. Бо якщо жінка вбиває, то робить це на емоціях. На умисне вбивство жінка зважується довго: почуття мають досягти своєрідного «накалу». Це ж стосується, наприклад, і жіночої зради. Коли дружина свідомо йде на те, що зраджує свого чоловіка, то вона, як правило, робить це, коли досягає певного піку. Коли, як кажуть у народі, її «дістануть».
— А як щодо дітей та підлітків? Звідки жорстокість у такому віці?
— А тут все залежить від виховання. І від того, що дітям нікуди дівати свою енергію. У радянські часи існувало чимало секцій, гуртків, клубів за інтересами, де школярі могли займатися безкоштовно або ж за суто символічну плату. Сьогодні чимало батьків не можуть собі дозволити заплатити за те, щоб дитина займалася улюбленим видом спорту. До того ж, ще несформовану дитячу психіку бомбардують із телеекранів, моніторів комп’ютерів яскравими зразками насилля. Йдеться про сучасні ігри, фільми й навіть дитячі мультфільми… Останні на деяких каналах переповнені сценами жорстокості та насилля. Діти переймають це у доволі ранньому віці. І навіть у дитячому садку можна почути фрази на кшталт: «Я тебе вб’ю». А ще діти чутливо реагують на те, як поводяться батьки у власних родинах. Насилля в сім’ї стає для них спочатку стресом, а потім і моделлю поведінки, яку вони наслідуватимуть у більш дорослому житті. І не обов’язково, аби татко бив маму: достатньо й психологічного насилля, криків, образ, напружених стосунків.
— Аби такі випадки насилля в підлітковому віці стали в Україні винятком, а не звичною практикою, держава має займатися профілактикою таких злочинів, — долучається до розмови начальник відділу зв’язків із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв. — Поки що цим переважно опікується міліція. Нині в Полтавській області на обліку в кримінальної міліції у справах дітей перебуває понад тисяча родин, де чиниться насильство, зокрема, й стосовно самих дітей. Проте це лише офіційні дані. А скільки ще в регіоні родин, де під личиною добропорядних сімей процвітає насилля?
З іншого боку, замовчуються й прояви агресії в учнівському середовищі. Було б непогано, аби керівники столичних міністерств та обласних управлінь не карали директорів шкіл, завучів чи вчителів за те, що ті оприлюднюють такі факти, звертаючись до правоохоронців. Бо більшість навчальних закладів — шкіл, технікумів чи вишів, де стаються подібні випадки — намагаються все це приховати, аби не зашкодити власному іміджу. Це дуже хибна позиція. Адже безкарність до добра не доводить: якщо дитину не покарати — вчасно не зробити зауваження, не провести виховну бесіду, не поставити на облік — це шлях до кримінального майбутнього. Ніхто не говорить про те, що дитину потрібно посадити за грати, слід провести профілактику, аби в подальшому вберегти її від грат. І не потрібно говорити про імідж, коли йдеться про подальшу долю людини.
Та основне — це щоденна копітка робота батьків, яка називається «виховання любов’ю і власним прикладом». Отут необхідно згадати стару добру істину про те, що «ребенок учиться тому, что видит у себя в дому».
— Все йде від виховання, всі основи закладаються в родині, — зауважує старший психолог Тетяна Тюріна. — Батьки мають поводитися так, як вони хотіли б, щоб поводилася їхня дитина. Коли цього слід вчити? Пам’ятаєте, як про це сказав американський лікар Спок, коли з таким запитанням до нього прийшла молода матуся з новонародженим немовлям? «Ви запізнилися рівно на рік». Бо починати займатися вихованням малюка необхідно ще тоді, коли дитина знаходиться в материнській утробі.
