Слава про знатну ланкову із Засуля Лубенського району, Героя Соціалістичної праці Ніну Павлівну Мороз (на жаль, уже покійну) свого часу гриміла на всю Україну. Дзвеніла на всю Україну і пісня хор-ланки Ніни Мороз, згодом народного самодіяльного фольклорного ансамблю. Одним із його засновників була Софія Ягодка, яка нині продовжує пісенну славу ланки. Днями Софія Йосипівна відзначила своє 80-річчя.
Життєвий шлях Софії Йосипівни — це не тільки праця на колгоспних полях та фермах, а ще й випечені нею на капустяному листі в печі старої батьківської хати паляниці та короваї, також народна пісня, з якою не розлучається, відколи себе пам’ятає. А пам’ять зберегла нехитрі дівчачі забави, нестатки і жахи війни. Софії було вже 13, коли фашисти відступали перед ударами Радянської Армії. Німецький літак, посланий розбомбити залізничний міст через Сулу, збили дівчата-зенітниці. І все це — на очах багатьох засульчан, в тім числі Софії.
А що чекало зовсім юну дівчину після війни? Таких, як вона, хлопців та дівчат посилали на боротьбу з довгоносиком. Вони посипали дустом шкідників у вузеньких рівчаках, проритих навколо бурякових плантацій. Чи хто думав тоді, наскільки це шкідливо? Їли якусь баланду, бо в 1946-му через посуху нічого не вродило. Та поступово колгосп ставав на ноги. Краще почали жити й селяни. Вийшла заміж за парубка, з яким не зазнала щастя. Тільки прізвище гарне подарував — «Ягодка».
Весела, дотепна, Софія Йосипівна не любила самотності. Весь час у гурті, серед людей. Відколи пішла в ланку Героя Соціалістичної Праці Ніни Мороз, часто були в полі дотемна. А восени іноді до пізньої ночі навантажували цукрові буряки на машину.
— Прийде, бувало, перший секретар міськкому партії і просить: «Дівчата, попрацюйте, бо треба швидше вивезти буряки...», і ми залишаємося. — пригадує жінка. — Щоправда, й турбувалися про нас — вечерю вивозили. Прийду додому десь о першій ночі, втомлена, а чоловік двері закриє і не впускає. «Де була, туди і йди», — каже. Переночую у сусідів, а наступного дня ще й стусанів надає...
Зараз про все пережите Софія Йосипівна згадує з посмішкою. А тоді було не до сміху. На щирість, відвертість Софії Ягодки односельці відповідали любов’ю й повагою. Вона була ж ще й доброю господинею. На обжинки та інші сільські свята, на весілля, для механізаторів і жниварів пекла хліб та короваї.
— По дев’ять хлібин входило в піч та виростали такі високі, що руками не обхопиш, — говорить Софія Йосипівна.
— Привезу механізаторам, а кухарки: «Не випікайте такого доброго хліба, бо суп та борщ ще на столі, а хліба вже немає...».
А особливо розквітала душа жінки, коли в складі хору-ланки виходила на сцену. Пісень переспівала за життя, — не перелічити. Вона, пісня, невідступно йшла разом з Софією Ягодкою життям, як найбільша відрада. А ще — дотепні жарти, які, може, не вкладаються в літературну мову, зате розвеселяють усіх, хто їх чує.
Кадрами з усім відомого мультфільму «Жив був пес» у Засульському будинку культури розпочався захід із вшанування Ягодки. Народну пісню, що звучить з екрану, підхоплюють учасниці народного колективу. Ансамбль озвучив цей мультфільм, виступав на сценах Москви, Національного Сорочинського ярмарку, Палацу «Україна», музею під відкритим небом у с. Пирогове.
З вітальними словами до Софії Ягодки звернулися голова РДА Віктор Алєксєєнко, голова районної ради Олексій Дядечко. Звучали гарні слова від начальника відділу культури і туризму РДА, депутата районної ради Людмили Пазенко. Першовідкривач таланту, завідуючий Солоницького клубу Іван Кіріченко повідомив, що в області випущено диск «Обереги Полтавщини». На ньому записано по три пісні шести фольклорних колективів області, в тім числі — хору-ланки Солоницького клубу. Сільський голова Сергій Бондаренко:
— Такі люди, як вона, — наша гордість. Ми повинні до землі вклонитися їм за все, що вони зробили.
У концертній програмі взяли участь духовий оркестр Солоницького клубу, подружжя Діжевських, Васильченків, Марія Селюк, Петро Бондаренко, чоловічий ансамбль РБК, а також танцювальна пара Гліб Орисенко та Вероніка Кумонок.
