Як вже напевно відомо більшості мешканців наших районів, 5 серпня цього року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про порядок безоплатного оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки. Після того, як ця постанова набула законної сили, до місцевих органів державного самоврядування вишикувалися черги бажаючих якнайшвидше отримати державний акт, виготовлений коштом держави. Але, як каже народна мудрість — «швидко казка кажеться, та не швидко справа робиться». От-от — це якраз про безкоштовну приватизацію.
— З 1‑го вересня ми приймаємо від людей заяви. — Розповідає селищний голова Андрій Река. — При чому, робить це не секретар, а спеціально визначені спеціалісти, які сидять в окремому кабінеті — землевпорядник Ірина Самойленко та юрист Світлана Стрєльцова. Вони документи приймають, опрацьовують, і ми, майже одразу затверджуємо їх на сесії. При цьому ми, звичайно, не чекаємо щоквартальної сесії, а скликаємо позачергову по мірі потреби. Так що заяви у нас не залежуються.
— Всі розглянуті та прийняті сесією заяви ми передаємо у наш земельний відділ. — Продовжує землевпорядник Ірина Самойленко. — А вони вже відсилають до державного земельного кадастрового центру. Після цього в місячний термін людина має отримати на руки державний акт. На 23 листопада ми вже передали 211 таких заяв, але державних актів поки що не отримав ніхто.
Причин такого зволікання в селищній раді не знають. Хоча чого там довго розмірковувати? Платне виготовлення держаного акту обійшлося б власнику у суму близько однієї тисячі гривень. Помножимо цю цифру на 211 заяв і вже матимемо цілих двісті тисяч — і це лише по Новим Санжарам. А якою буде сума, яку доведеться викласти державі, для видачі актів всім заявникам у районі? Напевно, чималенькою. От тільки де її взяти, цю суму? В кризу та ще й перед виборами. Поки що звичні до всього новосанжарці, як типові українці, чекають. І, дасть Бог і прем’єрка, — колись дочекаються.
Натомість до селищної ради звертаються і ті власники, котрі отримали свої земельні ділянки після 2002 року. Їм держава безоплатно виготовляти державні акти не обіцяє і деяких людей це обурює, бо вони вбачають у такій дискримінації певну несправедливість. Одні, трохи посваривши владу, погоджуються на платну приватизацію, інші обіцяють таки добитися і для себе права потрапити у число щасливих «безоплатників», які поки що хоч і грошей не платять, але і державних актів не мають.
