Про пенсійну реформу, штрафи і геноцид

Начебто почалося обговорення проекту так званої пенсійної реформи, яке проходить у трудових колективах, читай: під тиском начальників. А що робити тим, хто не працює чи вже пенсіонер? Тож сподівання на газету.
Роздмухане ЗМІ слово «реформи» у мене завжди асоціювалося із чимось темним і нечистим. Згадайте, як нам розповідали наприкінці 80‑х минулого століття про «реформи» і «перебудову», наслідком яких буде побудова «соціалізму з людським обличчям». Що отримали? Ущент зруйнували те, що було, і збудували дикий капіталізм зі звіриним оскалом. Пізніше мені довелося стати свідком «реформування» Збройних Сил. Наслідки його очевидні: армія знищена, в першу чергу — морально. Безліч подібних прикладів кожен може відшукати й сам. Тому до слова «реформа» потрібно ставитися з пересторогою. Майже завжди за проголошеним криється діаметрально протилежне. Зараз складається враження, що головним призначенням так званої Пенсійної реформи є прискорення латентного геноциду українського народу. Не дивуйтеся, ЗМІ інформують, що в ООН вже і цифра «забита»: до 2050 року українців залишиться 35 мільйонів. Цифра ця немовби прогноз, а як з іншого боку, то може й план. Але незалежно від того, план то чи прогноз, «конвеєр смерті в Україні працює у форс-мажорі», як писав наш земляк Борис Олійник, збірку віршів якого не роздобути вже і при новій владі. От вам і свобода слова. При сучасному рівні розвитку техніки суспільство в змозі прогодувати себе і забезпечити навіть пристойне життя старшому поколінню. Для цього у нас поки що є основне — найкраща у світі земля, не якісь там палестини. А тепер подумки поставте себе на місце «еліти» і запитайте: чи варті пересічні того, щоб з ними голову морочити, годувати, лікувати? Он у київському зоопарку половини тварин уже немає, так зоопарк же прибуток приносив, а яка користь з пенсіонерів? Тож усі байки про нестачу зеленого паперу з портретами американських президентів, складність демографічної ситуації спрямовані на приховування головного: факту латентного довготермінового геноциду. ЗМІ відкрито пишуть, що 4,5 млн. українців працює остарбайтерами за кордоном. От вам і вся демографія. Ці мільйони українців з радістю б працювали вдома на себе і своїх дітей та батьків, але їм не дають цього робити і нуждою гонять на чужину. Влада пояснює: не вистачає робочих місць, немає грошей, інвестицій, у нас збиткові вже навіть молочноконсервні і цукрові заводи. А може, у тих, хто нами вже 20 років керує, мізки «збиткові», чи може, тут щось глибше криється? Передбачаю заперечення «еліти»: самі ж нас обирали. Популярний нардеп говорив: «мы … плоть от плоти народа». Ну, вибачайте, обрали по вами написаних законах, так робіть же хоч щось для українців. Чи як обрали, то на тому і все? Пропагандисти пенсійної реформи знахабніли настільки, що цинічно пояснюють: реформа для того, щоб старша людина могла краше реалізувати свій потенціал, бо тільки досягла свого творчого розквіту, а її на пенсію виштовхують. Так не виштовхуйте, нехай працює. А де ж ви працюватимете, якщо у всіх оголошеннях, типу « запрошуємо не роботу», помітка: не старше 35–40 років. Але українці слухають і повторюють за ораторами: не має можливості, складна демографія, відсутні інвестиції; і як по Біблії: дивляться, а не бачать, слухають, а не чують. Пелена у них перед очима, ба, навіть не протестують, як у всій Європі. А ті, що кричать: у всій Європі он «Ротарі», у всій Європі за все платять, чомусь народ не закликають протестувати так, як у Європі.
Так, демографія складна, бо темпи скорочення населення менше десь запланованих.
Заперечите: влада турбується про приріст населення, допомоги он які на дітей встановила. Відповім: майбутні землевласники турбуються про майбутніх рабів.
От чому пропонується чоловікам вихід на пенсію у 62 роки, а не у 65? Відповідь знайдете у ЗМІ: середня тривалість життя українських чоловіків — 62,6 роки. Там же пояснюється, які визначальні фактори впливу на тривалість життя в порядку значимості: генетична схильність; сума різних захворювань; соціально економічні умови. У такій же послідовності розташовується і державна «турбота»: генетична складова — це ЧАЕС, пиво з малого віку, наркотики, сумнівна вакцинація. Ніхто ж не заперечуватиме, що робиться це з мовчазної згоди влади. Наші рок-фестивалі, організовані при сприянні міської влади начебто з благими намірами, сама ж молодь і називає: «наркофест», і копіює поведінку кумирів, які курять «травку»; захворюваннями у нас переймаються харчовий бізнес і медицина в спайці фармацією; ну а соціально -економічні умови нам створює, зокрема, і Пенсійний фонд.
Усілякі варіанти приватних і накопичувальних фондів є намаганням підстрахувати саму «еліту», бо всяке ж може статися, відберуть награбоване і призначать мінімальну пенсію. Що стосується пересічних і підприємців середньої руки, то запевняю вас, що з усілякими накопиченнями і фондами відбудеться те, що і з радянськими заощадженнями.
Знаю, хтось обуриться і напише, як влада про народ турбується. Он і ДАІ в «ЕХО» нам уже нагадує про державну турботу за дітками, яких не можна буде перевозити навіть на задньому сидінні авто, потрібне спеціальне крісло, бо, не дай Бог, щось трапиться. Ну невже ж не очевидно, що якби дійсно хтось турбувався про дітей, то переймався б у першу чергу якістю дитячого харчування, лікування, оздоровлення, або хоча б тим, щоб дитина у каналізаційний колодязь не впала. А всілякі паски та крісла — то просто заробіток на лохах. Але всі мовчать, можливо, навіть критикуватимуть за несвідомість, бо як же, а як,не дай Бог, дитина впаде при гальмуванні і носа розіб’є. От взяли б представники МВС і МНС та й розсекретили нам кількість дітей, які носа розбили в авто і кількість тих, що в минулому році у каналізаційних колодязях по Україні загинули. Слабо! Розумію, з колодязя ж навару ніякого, а до чиновника, який за колодязь відповідати повинен, взагалі не підступишся, а от пересічного оштрафувати — то святе.
Не буду говорити про те, чого не знаю: про суддівські, прокурорські і депутатські пенсії. Навіть не буду говорити про те, що знаю: про військові пенсії. Знаю, що більшість бажає, аби в армії служили років до 65‑ти, хоча при товаришу Сталіну військовозобов’язаних у 50 років знімали з військового обліку і не призивали навіть на війну. Зверну увагу лише на те, що пропонують скасувати пільгову вислугу років у найважливіших категорій, що визначають боєздатність Збройних Сил, — пілотів, спецназу і аеромобільних військ. У всьому світі такого точно ніде немає. Як на мене, мета цього наміру очевидна. Усе сходиться, як говорив один мій знайомий. Та й що захищати і від кого? Хіба від народу, так для того міліція існує. Схоже на те, що через рік-два земля українська (читай — Україна) таки буде продана, нарешті, вже на законних підставах. Але, по великому рахунку, влада все ж належить народу. Звичайно, якщо ми— народ, а не вівці, як говорять про українців, бо в такому випадку влада належить тим, хто вміє отарою маніпулювати.

Логін:
Пароль:
запам'ятати