Отець Анатолій править службу. Вітру майже немає, проте мінус вісім градусів забезпечують постійну льодяну кірку на плесі. Ополонку вирубали напередодні, а вже зранку довелося поновлювати, вибирати підсаками кригу завтовшки сантиметрів три: вночі було значно холодніше. Ближче до кінця церемонії освячення вода знову зашерхла. Засніжений ставок поснований стежечками, а над усім цим блискучим простором висить у холодному тумані сонце. Пейзаж завмер і чекає «гласу вопіющих» відчайдухів, хто таки зважиться стрибнути у воду.
— Владико, освяти воду цю духом своїм святим, — виводить високими голосами півча. Тим часом на березі вже десятків зо три легкових авто, пара-трійка маршруток і маса народу. Схоже, цікавих значно більше, ніж щиро віруючих у зцілюючу силу води. «Алілуйя…», — лунає над ставком, а дядьки оддалік поглибше натягають на вуха шапки. Хтось пританцьовує, хтось хреститься, хтось остаточно вирішує, що робити далі. Батюшка з чотирьох сторін тричі освячує ополонку і щедро поливає людей, докидаючи бризки аж до дальніх споглядачів.
— З празником усіх! З Божою поміччю – у басейн! — весело припрошує отець Анатолій і на якусь мить люд завмирає. Шепіт: «Хто перший? Хто перший?».
Першим виявився традиційний учасник купелі Григорій Галущенко з Машівки. Хреститься і з голосним «Ох!» пірнає з головою тричі. За ним Василь Куян із Сахнівщини.
Третіми рушили до ополонки два справжніх чоловіки з Селещини (штат Сухоносівка) — Микола Автомонов із трирічним Віталієм на руках. Народ отетерів: такого за кілька років ще не бачили. Коли батько забрів настільки, що вмочив дитині ніжки, хлоп’я скривилося, а після татового присідання по шию ввімкнуло «глас вопіющого». Щоправда, зовсім ненадовго. Адже мама попереджала, що вода буде холодна, а він уперто наполягав: «Ні, я йду!».
І пішло… Один за одним пірнають чоловіки. Хто забродить від берега, хто шувбовсає з боку ополонки, хто «щучкою» одразу головою в льодяний окріп. Між них побували і голова суду, і прокурор, і заступник голови районної ради.
Ще раз охнув народ, коли пірнув Віталій Дараган із Машівки і забрав до себе правнучку Злату. Дівча мужньо переносить випробування, бо слідом за нею стрибає у воду мама.
Подивувашись і трошки позаздривши пірнальникам, народ починає розходитися. А ті, кого не злякала січнева вода, п’ють чай із великого термоса і пригощають знайомих. Кажуть, що почуваються здорово.
Аня ЗАПРОЖЧЕНКО купалася на Водохрещу вперше:
— Вчора поговорила на роботі з дівчатами, вони вже давно на Ворсклі пірнають. Вирішили спробувати з донькою, і дідуся взяли. Відчуття неймовірні. Клас! Супер! Після цього так тепло-тепло! Он зараз Злата у машині роздягнена і каже, що зразу було страшно, а потім устигла навіть водорості побачити. Хоче ще. Знайомі розповідали, хлопчик у них по кілька разів за зиму хворів. Спробували окунати в ополонку і тепер роблять це вже сім років. Відтоді не простужується!
На фото: пірнають Микола та Віталій АВТОМОНОВИ.
