Чесно кажучи, від цієї зустрічі автор цих рядків не очікував чогось екстраординарного. Підіймався шкільними сходами і думав: «Ну що такого може бути у цих дітях? Мабуть, звичайні собі школярики. А для їхніх педагогів та батьків вони, звичайно ж, — усі таланти». Але після годинної зустрічі із учнями 5‑А журналіст зрозумів, що, на щастя, помилявся. Ці діти вміють по-хорошому здивувати.
Для початку класний керівник Марина Янко повідомила, що усі 29 її вихованців мають якийсь талант чи захоплення. А потім почала перераховувати. Кілька учнів класу займаються волейболом, один — боксом. Четверо дівчаток танцюють у «Веселці», двоє — у студії «Дивосвіт», ще одна займається бальними танцями у ансамблі «Ромб».
Спортом і танцями захоплення п’ятикласників не обмежують. Так дівчинка Саша пише досить цікаві вірші. Поезія у неї, переважно, серйозна і філософська, але може вона написати і вітання однокласнику на день народження.
Троє учениць з 5‑А займаються бісероплетінням у гуртку при Новосанжарському БДЮТ. Окрім гарних серветок та хустинок, вони можуть виготовити власними руками і речі більш практичні, наприклад, оригінальну сумочку для мобільного телефона або вишуканий гаманець. Окрім виробів із бісеру на своєрідній виставці власних виробів у цьому класі можна побачити і роботи із квілінгу. Квілінг — це виготовлення різних красивих та цікавих речей із різнокольорового ксероксного паперу.
Кожен із учнів розповідає про своє захоплення і демонструє якийсь із власних виробів. Наприклад, Еліна показує вишивку, в якій замість звичайних ниток використовувалися атласні стрічки. Одну з таких вона подарувала на свято мамі.
Її однокласник Женя має кілька талантів. Він і лобзиком випилює, і малює, і своїй мамі допомагає прикрашати концертні костюми, у яких потім виступають юні новосанжарські таланти.
Дмитро полюбляє ліпити різні фігурки із пластиліну. Але найбільша колекція пластилінових виробів у іншого учня 5‑А — Дениса. У великій коробці — кілька десятків персонажів мультфільмів, казкових героїв, тварин та людей. Центральною фігурою всієї експозиції є виліплений анфас якогось билинного богатиря — чи то Альоші Поповича, чи то Дмитра Донського. Щоб виліпити таке, потрібно мати дійсно талановиті та вмілі пальці.
На огляд усіх експонатів цього класного музею йде майже година. За цей час встигає закінчитись урок і учні швидко розбігаються хто куди — хтось на урок музики, хтось на шкільний автобус. А класний керівник тим часом продовжує розповідати про своїх вихованців.
— Вони не лише талановиті, але і дуже дружні. Я взяла їх тільки цього року, але разом із ними ми вже встигли і побувати на екскурсії у Києві, і влаштувати День фізрука, залучивши до цього свята батьків. Знову ж таки, разом із батьками та учнями 3‑го січня ми ходили на сніжну гірку у Забрідки. Позитивних емоцій та вражень набралися — вище голови!
Розповідаючи про успіхи своїх учнів, Марина Янко не забуває додати, що велика заслуга у вихованні цих юних талантів належить їхній першій учительці — Ніні Миколаївні Окрушко. А коли журналіст запитує, чи не важко працювати із талановитими дітьми, учителька відповідає:
— З ними — не важко, з ними — цікаво! Кожного дня, спілкуючись із ними, відкриваєш для себе щось нове.
Після цієї зустрічі автора цих рядків переповнювали виключно позитивні емоції. Виходить, ще не всіх дітей зіпсували комп’ютери, інтернети, «мобілки» та телебачення. І талановиті та розумні діти нікуди не поділися. Варто лише у них вірити і давати їм шанс на реалізацію.
