Художники Полтавщини

Окрасою мистецької скарбниці українського малярства є творчість Віктора Брикульця - живописця, талант якого дарований Богом і рідною землею.

Маючи неабиякий хист колориста і живописця, володіючи багатьма жанрами малярського мистецтва, він уміє проникати в сокровенну сутність зображуваного - його полотна сповнені глибоким змістом і почуттями. Роботи митця розлетілися в усі куточки світу, понад півстоліття зігріваючи своїм теплом і радістю багатьох шанувальників, додаючи кожному із них наснагу, життєву силу.
Дорога художника В. Брикульця - це зразок нездоланності духовного начала й краси людської душі. Народився він 23 листопада 1924 року в селі Марківцях, що на Хмельниччині. Не обминули його гірке дитинство, голодна юність; довелося пізнати, так зване, розкуркулення, голодомор, жах фашистської неволі.
З 1946 року навчався в Харківському училищі, яке закінчив з відзнакою в 1951 році. Виставлятися почав у 1954 році, відразу привернувши до своєї творчості увагу відомих майстрів -А.Сафаргаліна, П.Шигимаги, В. Мироненка, С. Єгорова.
Як натура глибоко поетична, він тонко відчуває порухи кольору, форми й світла. Пленерність, темпераментність виконання, надзвичайна пластичність та ліричність характерні творам маляра.
Вказуючи на дивну любов до життя, широту колористичної палітри, неповторне бачення краси земного буття газета «Красное знамя» в травні 1963 р. писала: „Особенно хочется отметить морской пейзаж художника В. Брикульца. Это большой успех молодого художника. Море писали многие, но здесь автор увидел что-то свое и неповторимое. Моря на полотне не видно, только жемчужно-перламутровое месиво, иссеченное косыми брызгами, создает дивное состояние стихии.
Невыразимой поэзией и очарованием веет от этого удивительного произведения. Перед ним стоишь долго и отходишь нехотя».
Віктора Брикульця відрізняє поступ до оволодіння живописною культурою, кращими традиціями харківської живописної школи, яка мала певний вплив на його творчість.
Весною 1968 р. В. Брикулець переїздить до тихого, затишного Миргорода, оспіваного в свій час Миколою Гоголем. Художник захоплюється історією краю, веселим розмаїттям гаїв, високою блакиттю українського неба. Своє бачення багатства природи, цієї нестримної феєрії життя, гармонію кольорів і буття він передав у роботах «Річка Хорол», «Дорога в лісі», «Дощ над Пслом», «Старі тополі», «Преображенська церква у Великих Сорочинцях». Вражає прозорість кольорової палітри й продуманість кожного плану.
Творчий потенціал, дивовижна працездатність дозволяють художникові створювати не лише портрети, краєвиди, натюрморти, а й декоративно-монументальні композиції, пропонувати дизайнерські знахідки для архітектурних споруд, що стали окрасою міста. Та все ж найбільше його захоплює станкове малярство і графіка.
Графіка Віктора Брикульця, відповідаючи класичним вимогам, наділена певною живописністю, змушує глядача, як у випадку з портретом М.В. Гоголя, не просто споглядати роботу в цілому, а зупинитися на виразі очей, міміці портретованого, відчувати стан його душі, вловлювати весь трагізм моменту, на якому акцентує майстер. І біла пляма сорочки, і відблиск полум’я на обличчі, і загадкова напівтемрява - все настільки майстерне і, в той же час, настільки реальне, що неначе стаєш свідком життєвої драми великого письменника.
Відомий український художник професор С. Бєсєдін, якого В. Брикулець згадує з почуттям глибокої вдячності, ще в Харкові розгледів у ньому потужного графіка. Підтвердженням цьому є портрети етнографа Івана Гурина, поета Антона Шевченка, в’язня фашистського концтабору А. Криворучка, які також відзначила велика Тетяна Яблонська.
«Маестро світлих кольорів, співцем життя, романтиком живопису» часто називають Віктора Брикульця за сонячне, світле і радісне світосприйняття, за вміння помічати справжню красу. У його роботах все цілісне, кожен міліметр його полотен несе в собі глибоку колористичну й смислову інформацію. Творіння майстра можна не тільки бачити, а й чути, відчувати: свіжість і неповторність травневого дощу («Травневий дощик»), аромати пелюсток троянди й духмяний димок свічі («Троянди зі свічником»), терпкість горобинових ягід і золото осіннього лісу («Горобинові заграви», «Хомутецький дуб»).
Живопис зрілого Віктора Брикульця - це пружинистий і трепетний пастозний мазок, гармонійна єдність кольорової гами, здавалось би, немислимі варіації білого і сріблястого.
Художник створив і продовжує створювати образи великих і простих людей, оспівуючи при цьому їх духовну й фізичну красу. Це бажання ще раз довести, що кожен із нас - неповторна особистість.
Знаковими в його творчості стали портрети генія української культури Т. Шевченка, гетьманів Івана Мазепи, Данила Апостола, засновника курорту «Миргород» генерала Івана Зубковського, Галшки Гулевичівни.

Серед 32 робіт художників України „Гулевичівна» В. Брикульця була відзначена одним із кращих дипломів конкурсу. У цій роботі вражає все: і витончене благородство, і жіноча краса, і вдумливий погляд прекрасних очей, сповнений гідності й легкого смутку.
Портрет Галшки Гулевичівни знаходиться у Всесвітньому конгресі жінок у Нью-Йорку. За багато років майстер створив для сучасників і майбутніх поколінь полотна, які знайшли міжнародне визнання. Запорукою щедрого спадку стали настирна праця і справжній талант маляра, роботи якого сьогодні знаходяться в експозиціях і фондах багатьох музеїв, приватних колекціях України, Росії, Грузії, Фінляндії, Німеччини, Ізраїлю, Австралії, Канади, Швейцарії, Болгарії, США.

Логін:
Пароль:
запам'ятати