Влада – проти
19 січня в мерії відбулася нарада. Представники влади, міліції, СЕС, ветслужби та офіційних ринків радились, як прибрати з вулиць міста стихійну торгівлю. Мер Олег Бабаєв запропонував жорсткі заходи.
— Жодна справа не можлива без ціпка, – почав свою емоційну промову міський голова. – Я хочу, щоб товар забирали, порушників карали, складали протоколи та відправляли до суду, а результати публікували у пресі.
Чиновники мерії кажуть, що процедура вилучення товару не визначена документами. Начальник міськуправління міліції Анатолій Кононенко зазначає, що його ставлення до стихійних торговців неоднозначне: «У більшості випадків продають бабусі-пенсіонерки. Міліція не може конфісковувати продукти ще й тому, що їх немає де зберігати».
Представники СЕС та ветслужби налаштовані категорично проти стихійної торгівлі: «Продукція без документів підлягає знищенню». Але й вони кажуть, що механізм боротьби зі стихійною торгівлею треба удосконалити. А деякі кременчужани радять не ганятися за продавцями, а створити офіційні міні-ринки у місцях жвавої незаконної торгівлі. Щоправда, думки покупців щодо якості продуктів на стихійних ринках неоднозначні: одні кажуть, що у супермаркетах теж не завжди якісний товар, а інші нізащо не куплять продукти на вулиці.
Бабусі хочуть писати листа в мерію
На стихійному ринку біля зупинки «Міськводоканал» без торгівлі не минає жоден день. Багато тут і бабусь з овочами та домашньою консервацією.
— Мабуть, років 7 торгую. Пенсія маленька, тому і стою щодня з 9.00 і до вечора. За часів Івана Пономаренка тут був офіційний ринок, а потім столи розібрали, а торговців розігнали. Кажуть нам, щоб йшли на «Троїцький». А що там робити? Покупці рідко заходять, а тут рух не припиняється, – говорить одна з пенсіонерок, яка мешкає неподалік.
— Кажуть, що ринок закрили, бо туалету немає і лабораторії. Туалет – не проблема, за 50 копійок ходимо в сусідні магазини, нас усі знають, бо роками тут торгуємо. А перевіряльників нехай нам пришлють, ми й містове заплатимо, – говорить ще одна бабуся і за кілька секунд вже 5-6 пенсіонерок навперебій просять:
— Напишіть про нас, гарно напишіть! Від нас шкоди немає, за копійки стоїмо і боїмось. А буває, прийдуть нас ганяти, то й товар забирають, і ногами перевертають, – беруть за жалість бабусі.
Цікаво, що балакучими були лише ті, хто дійсно продавав овочі та консервацію. А «ковбасники» і «м’ясники», побачивши метушню, скромно накрили свій товар рушниками або почали ховати в сумки.
