Читайте також:
Найскладніша професія — бути батьками!
З цього приводу ми вирішили започаткувати нову рубрику для батьків з виховання дітей. Маючи хоч невеличкий, але все-таки педагогічний, досвід, я можу зробити висновок: скільки батьків — стільки методів, способів та прийомів виховання. Проте, не завжди методи, якими керуються батьки, є правильними. У цій рубриці будуть висвітлюватися проблеми, які, на мою думку, є найбільш актуальними у вихованні дітей. Маєте цікавий досвід виховання? Можливо, вам відомі інші секрети з цього приводу — поділіться ними з нашими читачами. Або, навпаки, у вас виникли сумніви щодо свого підходу у вихованні ваших малюків — надсилайте свої питання на адресу редакції [email protected] з поміткою «Рубрика для батьків», і ми з радістю вам допоможемо.
У своїх відповідях ми будемо керуватися думкою досвідчених фахівців, педагогів, психологів та власним досвідом.
Отож, перша тема, з якої хочеться почати наше спілкування — це дисципліна.
Зазвичай, батьки відділяють дисципліну від любові, вважаючи, що дисципліна — це заборони і покарання, хоча це зовсім різні речі. Дисципліна — система виховання, заснована на добрих стосунках, похвалах і навчанні, що допомагає дитині виробити гарну поведінку.
Доведено, що дисципліни можна домогтися без постійного застосування «каральних акцій», якщо дитина знає і відчуває, що її щиро люблять такою, якою вона є. Для батьків очевидно, що дитина, аби показати свою любов до батьків, має поводитися добре і не засмучувати їх. Натомість дитина постійно випробовує любов батьків примхами і непослухом, а причиною є її сумніви: «Чи справді вони мене люблять? Вони ж не звертають на мене уваги!». Якщо на дитяче несвідоме питання батьки своєю поведінкою відповідають: «Так! Ми тебе любимо! І любимо завжди», то сумніви полишають малюка, і тоді контролювати його поведінку стає легше. Якщо ж на дитину гримають, вона переконується в батьківській нелюбові і намагається привернути до себе увагу ще більшим непослухом. Це і є причиною поганої поведінки. Проте, батьки повинні розуміти: погана поведінка властива усім малюкам, бо вони досліджують світ — випробовують різні моделі поведінки — «погані» і «хороші», а потім, виходячи з реакції оточуючих, роблять свої висновки, а також свій вибір.
Таким чином, для утвердження дисципліни не можна зовсім обійтися без заборон і обмежень, примусу та покарань, але вони мають бути в розумних межах!
Ось деякі правила для батьків, які хочуть виховати дисципліну в своїх дітей:
Правила, вимоги і заборони мають бути гнучкими, розумними і зрозумілими. Якщо дорослий просто забороняє «не можна, і край», а пояснення звучить як «бо так треба», «бо я так сказав», тоді він поводиться не як дорослий, а як дитина, яка хизується своєю владою. У результаті такого виховання діти ще більше опираються, і або стають некерованими, або ламаються, втрачаючи самостійність і самоповагу.
Правил, обмежень, вимог і заборон не повинно бути занадто багато, їх слід «розбавляти» безпечним бешкетом. Наприклад: пострибати на дивані, побитися подушками, голосно покричати. Досвід показує: чим більше таких «дозволених дурниць», тим слухнянішою буде дитина. Завдання батьків — направити невгамовну активність дитини у безпечний напрямок, бо для здорового розвитку дитині потрібно рухатися, набиратися досвіду, вправлятися у нових уміннях.
Дисципліна, яка досягається силовими методами, нічого не варта! Адже щойно зникне примус — дитина залюбки порушуватиме правила. Замість примусу постарайтеся зробити так, щоб дитина сама захотіла виконати нудне доручення: треба перетворити його на гру. Отже, напружуйте свою фантазію і не шкодуйте похвал, батьки!
Тон, яким виголошується заборона чи вимога, має бути приязним, спокійним, хоч і владним, але ж ніяк не роздратованим. Якщо перше попередження не подіяло, слід трохи підвищити голос. Іноді варто наблизити дитину до себе і, дивлячись в очі, спокійно повторити вимогу. Та головне — кричати на дитину марно, хоч буває дуже важко від цього втриматися. Постійний крик просто перестає діяти, на нього не звертають уваги. Натомість окрик спокійних батьків у критичній ситуації завжди подіє негайно!
Заборони мають бути узгодженими між дорослими, а отже однаковими. Якщо мама дозволяє, а тато навпаки — пуття не буде. Діти постійно випробовують вимоги батьків «на міцність», і виконують лише ті, що діють завжди, без винятків, а інакше дитина буде канючити, поки не доб’ється свого.
Пам’ятайте: щоб навчити дитину дисципліні, потрібен час. Може минути кілька тижнів, поки ви побачите зміни в поведінці дитини. Виховання дисципліни — це взаєморозуміння і контакт, а не позбавлення дитини радості шляхом заборон і покарань. Щасти вам!
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
