Україна віддавна славилась сніжними, морозними зимами. А тренерів, вчителів фізкультури ентузіастів своєї справи у нас у Гребінці завжди вистачало. Тож активно розвивались зимові види спорту, у 70-ті, на початку 80-х років минулого століття особливо успішно розвивався дитячий та юнацький хокей, постійно заливалася ковзанка.
Я пам'ятаю, що в 70-ті роки був розквіт такого виду слорту і зимового відпочинку. Морозними зимовими вечорами і у вихідні працювала ковзанка, горіло світло, грала музика. Люди приходили активно відпочивати, кататися на ковзанах, поспілкуватися. Каталися і діти, і дорослі. Я, тоді ще школяр, запам'ятав, що на лід виходили і керівники гребінківських підприємств, установ, наприклад, постійно катався на ковзанах керівник орденоносного локомотивного депо Б. М. Леонович.
Школярі-старшокласники, і я в тому числі, були активними учасниками Всесоюзного дитячого хокейного турніру "Золота шайба". У 1972 році гребінківські школярі брали участь у республіканському фіналі цього турніру, що проходив у Києві на відомій ковзанці "Крижинці", зайняли 4 місце і отримали малі бронзові медалі, я брав участь у цій команді, правда на турнір не потрапив за віком, але був разом з командою чемпіоном області.
Високих результатів досягла хокейна юнацька команда і у 80-му році. Тоді наші юні хокеїсти на фінальному турнірі "Золотої шайби", що проходив у Дніпропетровську, теж зайняли 4 місце. Тож можна сказати, що спортивні традиції зимового спорту у Гребінці були досить сильні.
На жаль, з часом ці традиції потихеньку стали забуватися, а позиції, що займав наш район із зимових видів спорту, були втрачені. Для цього були і об'єктивні, і суб'єктивні причини.
12 років постійно йшло будівництво спорткомплексу, стадіону, легкоатлетичного манежу. Потім були і інші причини, наприклад теплі, безсніжні зими. Але висновок такий: виросло ціле покоління дітей, що не вміє стояти на ковзанах і клюшку не тримало в руках. Як же шкода тих дітей, підлітків, що гарної зимової погоди замість того, щоб активно відпочивати, дихати свіжим повітрям, сидять за комп'ютерами. Тут би ой як потрібна ковзанка!
Тож бажання відновити заняття зимовими видами спорту у Гребінці і у мене, і у інших ентузіастів спорту, таких як О. А. Тарасюк, В.М. Зінченко, було весь цей час. І ось у газеті "Полтавщина-спорт" прочитав про обласний турнір з хокею, у якому взяли участь хокейні команди з Полтави, Кременчука, Лубен, Лохвиці, Котельви, Хоролу.
А що ж ми? Відкладати вирішення цього питання уже неможливо. А починати потрібно хоча б з ковзанки. Тим більше, що за сприяння колишнього голови міста П. О. Брижіцького у минулому році була повністю замінена хокейна коробка. Вирішивши позитивно це питання з міським головою Ф. Г. Мілевським, почали роботи практичні кроки по втіленню задуму в життя. Голова міста Ф. Г. Мілевський надав і продовжує надавати практичну допомогу, домовився з керівниками вагонного та локомотивного депо про виготовлення деякого потрібного Інвентарю. Не буду зупинятися на чисто технічних питаннях: технологія заливки, потрібний інструментарій і т. д. Вдячний всім працівникам спорткомплексу і добровільним помічникам, що заливали ковзанку.
І ось перед Новим роком міська ковзанка гостинно відкрила свої ворота для всіх бажаючих. Ніхто навіть не очікував, що почнеться такий ковзанярський бум. Виявляється, люди занудьгувалися за таким активним відпочинком на свіжому повітрі.
Скептики говорили, що ковзани зараз дорогі, тож нікому буде кататися. Де там! Розкупили всі ковзани у Гребінці (не встигали завозити), Лубнах, дістали навіть до Києва. На ковзанку приходять сім'ями.І як приємно спостерігати, ось тато з донькою, взявшись за руки, весело кружляють по голубуму льоду, а ось тато і мама навчають кататися на ковзанах маленького синочка.
Приїздять на нашу ковзанку і жителі сіл району, і, навіть, гості із сусідніх районів. А головне: це світлі, веселі обличчя дітей і дорослих, радість руху, здоровий відпочинок. Саме це і дарує людям масовий спорт. На жаль, не всі гребінківці розуміють, що все робиться для них безкоштовно. Тому хочеться, щоб після закінчення роботи ковзанки було більше бажаючих під готувати лід на наступний день.
А ми вже мріємо про нові досягнення і намагаємось робити все, щоб втілити ці мрії в життя. Серед планів відновити хокейні турніри. Створили хокейну команду ветеранів. І На дві хокейні п'ятірки вже знайшли форму, на ковзанці зробили хокейну розмітку, у Пасажирському вагонному депо виготовили хокейні ворота, замовили для них сітку. Команда проводить тренування, проводить товариські матчі, готується до участі в обласному турнірі, хочемо брати участь у хокейних турнірах ветеранів.
Є бажання відродити і дитячий хокей. Запровадити тренування. Адже багато школярів лише зараз стали на ковзани, а хочеться, щоб через рік-два вони по-справжньому грали у хокей. Уже і в обласному управлінні з питань сім'ї, молоді і спорту зацікавились цією ідеєю, може на нашій ковзанці будуть проведені обласні хокейні турніри.
А ще є бажання організувати змагання із шорт-треку. Це швидкісний біг на ковзанах на хокейному майданчику. Адже у нас є спринтери-ковзаняри, та й глядачам було б, я думаю, цікаво. Ось такі у нас плани. Я оптиміст, тож вірю, що все заплановане здійсниться, адже ми для цього працюємо. А вечори на свіжому повітрі подарують нашим гребінківцям здоров'я і добрий настрій.
