Цього разу ми вирішили вийти за рамки теми і заслухати думку посадовців та простих пирятинців не лише про безпритульних собак, а й про тих «чотирилапих друзів», яких горе-господарі випускають за межі власного подвір’я, змушуючи і собаку шукати щось поїсти, і наражаючи цим самим кожного з нас на небезпеку бути покусаним.
Міський голова Олексій РЯБОКОНЬ:
— Безпритульні тварини — це проблема, актуальна майже для кожного міста України. Пирятин не є винятком. Для вирішення цього питання необхідно звернути увагу не лише на відношення до безпритульних собак, а ще й на підвищення відповідальності за утримання домашніх тварин. Адже багато собак, котрі бігають вулицями нашого міста, можливо, колись мали господарів, але опинилися на вулиці внаслідок рокового випадку або жорстокості людини. Згідно «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах» від 17.06.1980 року власники тварин зобов’язані тримати собак на прив’язі і спускати їх з прив’язі лише в закритих дворах, що виключають можливість втечі.
Тож, шановні громадяни, випускаючи своїх улюбленців погуляти по вулиці, задумайтеся, на яку небезпеку наражаєте інших громадян, а особливо дітей. Тому хочеться звернутися до всіх жителів міста, власників домашніх тварин з проханням належного утримання своїх улюбленців з метою недопущення збільшення чисельності безпритульних тварин на вулицях нашого міста.
Як усім нам відомо, дуже часто страждають від собак люди, які постійно відвідують приватні подвір’я жителів населених пунктів — листоноші, контролери ряду установ.
Інженер служби охорони праці Полтавської дирекції УД ППЗ «Укрпошта» Лідія ВЛАСЕНКО:
— Проблеми з собаками як безпритульними, так і з тими, що мають господарів, у листонош виникають досить часто. Тільки протягом останніх кількох місяців ми двічі надсилали листи до міськради з проханням вжити відповідних заходів до власників собак, які нападають на листонош. Останній лист датований 20 січня цього року, коли виникли проблеми у листоноші, яка обслуговує будинки по вулиці Зої Космодем`янської, де господар одного із будинків «прикормив» бродячих собак, які потім стали нападати на всіх, хто заходив на подвір’я до чоловіка. Схожі проблеми останнім часом виникали і по вулиці Кулініча та у Мікромістечку. Хотілося б при нагоді відзначити, що на наші звернення міська влада реагує оперативно і комунальники цих собак відловлюють.
Начальник Пирятинської філії ВАТ «Полтаваобленерго» Ольга МІНЕНКО:
— Проблеми у наших контролерів виникають передусім, як це не прикро констатувати, не з бродячими собаками, а з тими, у яких є господарі. Часто-густо трапляються такі випадки, коли на подвір’ях людей бігають неприв’язані «чотирилапі друзі», які можуть не лише обгавкати, а при нагоді й покусати… На щастя, випадки, коли контролерів кусали собаки, у нас протягом останніх двох років не траплялися, але до цього подібне фіксувалося неодноразово.
Начальник Пирятинської дільниці ВАТ «Лубнигаз» Олександр КУРОЧКА:
— Серйозних проблем у наших контролерів з собаками протягом останнього часу не траплялося, хоча, звісно, бувають випадки, коли і обгавкають, і налякати можуть. Серед найбільш курйозних у цьому плані – випадок у Каплинцях, коли господарі собак прямо натравлювали їх на наших працівників, аби не допустити їх на подвір’я. Звісно, такі випадки – поодинокі, але від цього – не менш неприємні і хотілося б, аби їх не було зовсім.
Що думають пересічні пирятинці про собак – як бродячих, так і тих, що мають господарів, але при цьому все одно бігають вулицями нашого міста, створюючи небезпеку для перехожих, ми поцікавилися у них.
Олена КОРГУН, 30 років:
— Живу я в районі автостанції №1. Ситуація із собаками у нас – просто жахлива, сміття винести неможливо. Як тільки доходиш до сміттєвих баків – звідусіль собаки біжать голодні та злі. Шкода й на них дивитися, коли вони вишукують шматки хліба в смітнику, але й за себе та своїх дітей страшно стає – ніхто ж навіть не може дати гарантії: чи не скажені вони. Чим може закінчитися укус такого пса, навіть подумати страшно...
Галина ЛЕВЧЕНКО, 50 років:
— Мене ситуація із собаками, що бігають вулицями міста особливо обурює. Адже я сама – жертва гострих собачих зубів. Трапилося це минулого року майже в центрі міста. Я йшла тротуаром, із одного з дворів вибіг песик, укусив мене за ногу і втік. Звернення до господарів подвір’я, з якого вибіг собака, нічого не дало – ті лише знизали плечима: ми, мовляв, цього собаку знать-не-знаємо, не наш він. А мені довелося лікуватися за власні кошти, не говорячи вже про те, що я зазнала і моральної шкоди, яку відшкодовувати мені ніхто і не збирався.
Ігор ОЛЕКСЕНКО, 40 років:
— Боротися і з бродячими собаками, і з господарями, які неналежно утримують власних псів, — необхідно. Завжди страшно стає, коли бачиш, як по вулиці йде дитина, а назустріч їй — пес, майже з неї зростом, біжить. Допускати, аби наших дітей на вулицях калічили собаки, не повинна ні міська влада, ні ми – громадськість!
Валентина ГРИЦУН, 35 років:
— Буквально кілька днів тому я сама стала жертвою собаки: йшла по вулиці Завокзальній, з двору вибіг собацюга здоровенний і кинувся на мене, схопив за руку. Добре, що по вулиці проїжджав автомобіль, водій якого і врятував мене від пса, бо не знаю взагалі, чим би історія закінчилася…
Тетяна МАЛЯРЕНКО, 28 років:
— Ситуація із собаками у Пирятині – обурлива. Мало того, що бродячі бігають по всьому місту цілими зграями, так ще й господарі вигулюють своїх «чотирилапих друзів» де і коли заманеться, не «обтяжуючи» їх намордниками та спускаючи з повідків. Буквально днями поверталася додому десь о 19 годині, прямо посеред вулиці Пролетарської – назустріч біжить вівчарка без намордника, понюхала і побігла далі. А за сто метрів від неї – її господар іде, посміхається: «не бійтеся, вона не вкусить»… Взагалі подібна фраза власників собак мене завжди обурює – не впевнена, що насправді собака таку «обіцянку» давала власнику. А якби карали таких горе-господарів, то й покусаних собаками людей було менше.
Як бачимо – і влада, і громадськість міста рішуче налаштовані на боротьбу з «кусючою небезпекою» на вулицях Пирятина. Тож будемо сподіватися, що завдяки їх спільним зусиллям на вулицях нашого затишного міста невдовзі не буде собак, до яких нікому немає діла і кожен з нас, виходячи з дому, не наражатиметься на небезпеку бути покусаним.
