Принаймні, у бібліотеці села Нехвороща поєднують саме такі функції. Із порогу в очі кидаються старовинні картини та рушники, які прикрашають стіни та деякі книжкові полиці.
— Все це подарували нам наші читачі, — говорить завідуюча бібліотекою Світлана Котова. — Серед цих речей є справді раритетні та старовинні. Наприклад, один із рушників був вишитий аж у ХІХ столітті! Ми його стараємось надто не виставляти, все ж таки дуже давня і цінна річ.
Історію у бібліотеці люблять і шанують. У спеціальному куточку тут зібрані історичні матеріали про Нехворощу, її видатних жителів, героїчне козацьке минуле. Багато матеріалу вдалося знайти у старому краєзнавчому музеї, частину інформації почерпнули із різноманітних старих газет та вирізок.
Та найголовніший скарб бібліотеки — це, звичайно ж, її книги. Після того, як бібліотеку перевели до приміщення сільського клубу, книжковий фонд становить близько 30 тисяч книг. Раніше було більше, але частину довелося просто списати. Натомість зараз на книжкових полицях вистачає сучасної та потрібної літератури. Найбільш постійний контингент бібліотеки складають студенти, яким література потрібна найрізноманітніша та практично цілий рік. Саме заради студентів бібліотекарі працюють і у номінальні вихідні. Завідуюча бібліотекою говорить, що не дивлячись на розгалуження мережі Інтернет, відвідування бібліотеки практично не зменшилось. І, ніби пояснюючи, демонструє журналісту товстелезний сучасний російсько-український словник, не менш товстий та цінний — тлумачний. Такі книжечки за інформативністю можуть позмагатися із Інтернет-енциклопедією Вікіпедія. А коли Світлана Іванівна демонструє чудово ілюстрований подарунковий екземпляр «Енеїди» Івана Котляревського у автора просто перехоплює подих. Та до бібліотеки варто прийти хоча б для того, щоб побачити цю книгу та погортати її сторінки! Але люди йдуть сюди не тільки читати Котляревського. У бібліотеці можна дізнатися останню інформацію про хід пенсійної реформи в Україні — у одному із залів обладнано цілу полицю із інформацією з цього приводу. Поряд — агітаційний куточок, який закликає відмовитись від шкідливих звичок та долучитися до боротьби із ВІЛ/СНІДОМ. Окрім цього на сусідніх поличках можна знайти багацько цікавих тематичних папочок. Гортаючи одну з них, журналіст одразу ж зацікавився розділом із опису одягу наших пращурів. Ну хто із сучасної молоді знає, що таке кунтуш, кожух чи корсетка? А у такій папочці про все цікаво та дохідливо написано. Було б тільки бажання прочитати.
А читачів у бібліотеці вистачає завжди. І у дорослому відділенні, і у дитячому, яким завідує Євдокія Жорняк. Вона розповідає, що саме зараз серед маленьких школяриків проходить конкурс на кращого читача. Підсумки його підведуть у кінці лютого, а кращих серед дітей обов’язково відзначать. На нестачу читачів Євдокія Миколаївна не скаржиться, говорить лише, що не завадило б іще докупити дитячої літератури. У її відділенні книги обтріпуються та зношуються швидше. На підтвердження слів про достатню кількість маленьких читачів до дитячої бібліотеки почергово заходять дівчатка-школярки. Їх поки що не надто цікавлять історія чи пенсійна реформа. Та й зі шкідливим звичками їм боротися, дяка Богу, іще не потрібно. А ось цікаву книгу їм у бібліотеці обов’язково запропонують. Власне, для цього вона і працює.
