У 2010 році працевлаштовано 250 з 745 полтавців, які зверталися за допомогою до обласного молодіжного центру праці.
— Показник працевлаштування молоді у минулому році на 14% більший у порівнянні з 2009, — розповідає Анатолій Безпалюк, директор обласного молодіжного центру праці Полтави. – З 250 працевлаштованих за допомогою нашого центру в 2010 році 2% — учні, 54% — студенти, 88% — випускники Полтавських навчальних закладів усіх рівнів акредитації та 35,2% склали безробітна молодь. У поточному році до нас уже звернулося 100 осіб.
Співробітники молодіжного центру праці пояснюють проблему працевлаштування молоді багатьма факторами. По-перше, це не бажання поєднувати навчання з роботою. По-друге, проходження практики лише заради відмітки.
— Наша молодь не хоче йти працювати безкоштовно, не розуміючи, що вони втрачають досвід і стаж, який є таким необхідним нині, — говорить Анатолій Сергійович. — У нас в базі даних є підприємство якому необхідні додаткові робочі руки. У вільний час від навчання можна пройти практику і отримати досвід. Та більшість же молодих осіб чекають поки їм видадуть дипломи, і тільки тоді починають думати про роботу. Вони не бажають себе зарекомендувати під час практики, коли є така можливість. Під час навчання не влаштовуються на роботу, пояснюючи це великими загрузками в навчальних закладах.
Ще одна проблема через яку молодь не може влаштуватися на роботу – вимоги працедавців.
— До нашого центру надходять пропозиції щодо роботи в магазині продавцем. Їм потрібні чоловіки віком від 20 до 35 років, які повинні вміти гарно спілкуватися, мати достойний вигляд і знати хоча б ази програми «1С». Але спробуй таких у нас знайти. Тим більш, що всі ми знаємо, що коли заходимо в більшість наших магазинів – то зустрічаємо далеко непривітних людей, які можуть щось на вас ще гаркнути. Замість того щоб обслугувати.
Анатолій Безпалюк стверджує , що 80% полтавської молоді не знають ким би вони хотіли працювати. Для цього працівники молодіжного центру зайнятості готові надати консультаційні поради школярам, які професії будуть актуальними по закінченню їх навчання. Тобто на які спеціальності краще вступати, щоб потім було легше працевлаштуватися.
— Коли ми проводили опитування серед студентів і питали чому вони поступили в цей навчальний заклад – відповіді були вражаючі, — продовжує директор обласного молодіжного центру, що в Полтаві. — Одні говорили, що їм мама порадила. Інші - що в цьому навчальному закладі навчались їх брат чи сестра. Треті тому, що їх подруга сюди вступили. Це дуже велика проблема. І однією з причин її появи я вважаю те, що нині діти більшість часу проводять за комп’ютером та телевізором. А раніше було безліч різних гуртків, де дитина могла себе проявити, зрозуміти, що їй подобається.
Молоді особи хочуть отримувати гроші легким способом.
— Для них краще сидіти на шиї у батьків, або ж щось таке провернути, щоб легко і швидко заробити, — розповідає Анатолій Безпалюк. — Вони ні в чому не зацікавлені. 30% випускників навчальних закладів не підуть працювати за спеціальністю. У своїх анкетах вони пишуть, що хочуть отримувати мінімум 1500 гривень. Деякі пишуть 3-5 тисяч гривень. Проте коли їх запитуємо, що ж ви вмієте робити, щоб отримувати такі гроші – виявляється, що нічого.
Не вміють писати резюме і не являються на співбесіди. Такою безвідповідальною є поведінка полтавської молоді. За розповіддю Анатолія Сергійовича, одного разу з 20 осіб, яким була назначена співбесіда, прийшла тільки одна дівчина.
— Коли ми їх самі туди приводимо, то лише двоє з 20 чоловік пройдуть співбесіду, — говорить директор обласного молодіжного центру праці. — Інші ж верзуть таке, як нам потім стає відомо від працедавців, що просто на голову не налазить. Мало того, вони не вміють писати резюме, і допускають дуже багато помилок. Тому наш центр не лише надає інформацію про вакансії, а й, при бажанні людини, проводить курси та тренінги, де можна навчитися писати резюме.
А ще обласний молодіжний центр праці Полтави проводить конкурси на складання кращого бізнесу-плану, а також тренінги, на яких вчать їх складати. Для цього залучають спілку підприємців та запрошують викладачів з полтавських вишів.
Анатолій Безпалюк, як і Оксана Попова, директор полтавського міського центу зайнятості, розповів, що найпотрібнішими у Полтаві сьогодні є робітничі професії. Проте, не дивлячись на це, він показав журналістці «Кола» перелік й інших вакансій, які на сьогодні вони можуть запропонувати полтавській молоді. А саме: бармени, дефектологи, водії різних категорій, вихователі, друкарі, двірники, закрійники, перекурі, кондуктори, контролери, кур’єри та пекарі.
— Для студентів у вільний від роботи час можна заробити роздаючи листівки, набираючи і перекладаючи тексти. Або ж посидіти з чиєюсь дитиною ввечері, — розповідає Анатолій Сергійович. – Школярам ми пропонуємо допомогти бабусям витрусити паласи чи скопати город. Або ж теж роздати якісь буклети.
Отримувати 1800 гривень полтавська молодь не бажає.
— Для студентів у молодіжному центрі є ще одна цікава пропозиція, — говорить Анатолій Безпалюк. — Це трудові загони. Проте бажання в них працювати виявляє далеко не кожен. Так, наприклад, минулого літа разом з турбомеханічним заводом ми влаштовували такі загони. Заробітна плата пропонувалася до 1800 гривень. Але у Полтаві потрібну кількість людей так і не назбирали.
У Полтаві влаштуватися на роботу молодій особі через оголошення чи приватне агентство не дуже реально.
— Про те, що можна безкоштовно отримати інформацію про вакансії у молодіжному центрі праці, і взагалі про його існування я в перше почула від вас, — розповідає Таміла, полтавська студентка, яка так і не змогла влаштуватися влітку на роботу. — Проте я можу вас запевнити, що студенту через газети з оголошеннями та агенції влаштуватися на роботу дуже важко. Це я з власного досвіду знаю. Ми з подругою влітку шукали собі роботу. Спочатку спробували через оголошення. Для цього купили відповідну газету. Але майже всі вакансії, які нас зацікавили, зводились або до агентств, або до однієї і тієї ж фірми, яка продає побутову хімію. І що цікавого, що ця фірма пропонувала різноманітні вакансії, і вказувала різні телефони. Але в результаті ми потрапляли на одну і ту ж людину. Вакансій у них було чимало, але всі однакові – ходити по Полтаві та нав’язувати людям їх продукцію. Окрім цієї фірми, було ще багатенько пропозицій від однієї мобільної компанії. Вони пропонували роботу в офісі. А виявилось – робота на вулиці, де знову потрібно було чіплятися до людей. І до того ж, два перші тижні – цілком безкоштовно, нібито стажування. Це при тому, що ми влаштовувались на один місяць. І не факт, що нас тоді ще б взяли на роботу. Можливо, вони і заробляють на таких як ми. Коли телефонували за іншими оголошення, то потрапляли в основному до агенцій. Вони перехоплюють собі вакансії, а потім здирають за це гроші. Тож послугою агентства ми так і не скористалися. Адже наші друзі, які раніше вже спробували влаштуватися таким способом, дали щодо них попередження. Агентства, які просять спочатку заплати гроші за їх послугу,а потім тільки дають вакансії з адресами – є обманом. Адже вони колись так заплатили гроші, їм дали кілька адрес, де, нібито, були вакансії. А як виявилось потім – за тими адресами давно вже набрали людей на роботу. Ми спробували сходити в одне таке агентство. Нас відразу попросили розплатитися, тож ми просто розвернулися і пішли.
