Гості з Ізраїлю в Кобеляках
У центрі Кобеляк нещодавно можна було побачити незвичну картину: хлопець, років тринадцяти, обіймав сніг. Він присідав, збирав його якомога більше і обіймав. А як його забавляло, коли сніг рипів під ногами!
Його дідусь, корінний українець, народився в Кобеляках, одружився на красуні єврейці, з якою два десятиліття прожив на Полтавщині. Час ішов, подружжя виховувало вісьмох дітей, у них з’явилися перші внучата. Одного дня вся велика родина виїхала в Ізраїль. Відтоді за п’ять хвилин від їх квартири простягаються береги Середземного моря, яскраві сонячні промені рідко заходять за хмари, а взимку найбільший холод сягає 12 градусів вище нуля. От тільки єдине турбувало доньку колишнього кобелячанина Юлію. Коли родина виїхала з України, її сину було три роки і він не пам’ятав, який на дотик сніг… Врешті-решт, через десять років 36-річна Юлія з сином Даніелем та 17-річною сестрою Ніколь приїхали на Батьківщину батька в Кобеляки.
— Мені часто снилася ця вулиця! — сплескує в долоні Юлія. — Я тут ходила до бабусі в дитинстві.
З вигляду одразу зрозуміло, що йдуть не тутешні. Простоволосі жінки в тонких курточках та сонцезахисних окулярах маленькими кроками намагаються йти по льоду на високих підборах.
Насправді Даніеля звати Сергійко, проте коли йому робили обрізання, дали друге, єврейське ім’я Даніель. А Ніколь в Україні звали Ніна. Її мама ще тоді хотіла назвати Ніколь, однак вони жили в селі, де тодішня начальниця відділення ЗАГСУ відмовилася реєструвати народження дівчинки під іноземним ім’ям. Юлія пам’ятає і чудово розмовляє українською, Ніколь має акцент, однак теж все розуміє. А от Даніель говорив у Кобеляках вперемішку: українською, російською та на івриті. Вони грали в сніжки, як малі діти, і раділи. Того дня страшна завірюха порвала кобеляцькі електромережі й іноземним гостям довелося сидіти при свічах, проте вони ще роками будуть пам’ятати поїздку на Батьківщину. Особливо Даніель згадуватиме, як рипів сніг...
Кобеляцькі євреї
Мало кому з кобелячан відомо, що єврей Осип Рабінович (1817–1869) (на фото) народився і провів свою юність в Кобеляках. Він став основоположником російсько-єврейської літератури надбань ХХ століття. Художня проза Осипа Рабіновича, його журналістська та літературна діяльність досліджувалася в Єврейському університеті в Єрусалимі. Творчості Осипа Рабіновича і його місцю в історії російської та єврейської літератури було присвячено дослідження, написане французькою мовою — нарис Шимона Маркіша, який пізніше опубліковано і в російськомовній версії.
У журналі «Лехайм» Велвл Чернин написав такі рядки: «Безусловно, русский для Осипа Рабиновича не был родным языком. Он родился в традиционной еврейской семье, в местечке Кобеляки Полтавской губернии, и его родным языком был идиш. Разговорным языком окружающего нееврейского населения в его родном местечке — языком, который Осип Рабинович не мог не усвоить в той или иной степени, начиная с самого детства, — был украинский. Русский же был языком, выученным, прежде всего по книгам.»
Не всім також відомо, що під час окупації Кобеляк у 1941 році німці практично відразу знищили все доросле єврейське населення. У урочищі «Пісок» фашисти розстріляли 101 єврея, більшість з яких були похилого віку, діти та жінки. На сайті Олега Дубини (olegda.pp.net.ua) можна знайти імена цих людей. Там же викладені фотознімки залишків надгробків поховання 1911–1923 років. Або можна самим відвідати Єврейське кладовище, точніше те, що від нього залишилося після пограбувань та наруги над могилами.
Історія Кобеляк нероздільно пов’язана з єврейським народом і забувати про це не варто. Українці в Ізраїлі не забувають Кобеляччину, а чи ми гідно зберігаємо пам’ять про кобеляцьких євреїв?
