Що чекає молоду жінку, якій зараз 35 років?
Припустимо, що її місячна зарплата складає 2500 гривень. На спеціальний пенсійний рахунок вона буде перераховувати 10 відсотків — 250 грн. (хоча рекомендується 2–7 відсотків). Більшої можливості я не бачу, хоч і зарплату для прикладу взяв завищену. Так от, за рік ви відкладете 250 х12=3000 грн. До пенсії, коли вам буде 60 років, ви відкладете на свій пенсійний рахунок 75000 грн. Вийшовши в 60 років на пенсію, ще проживете, припустимо, 10 років. У рік сума пенсії становитиме 75000:10=7500 грн., у місяць 7500:12=625. Цих коштів не вистачить на розрахунки за газ, ліки і т. д. А тепер підрахуйте самостійно, яка буде у вас пенсія при вашій зарплаті.
Яка необхідність заощаджувати ці кошти на окремому рахунку? Їх можна покласти на депозит. Але в який банк? Державний, наскільки я розумію, у нас один — Ощадбанк. Та люд уже так опікся на ньому, що дуже туди гроші не понесе. До речі, про те, що кошти наші забрала Москва — неправда. За них наші українські чиновники «приватизували» фабрики, заводи, металургійні комбінати і т.д… («Рабочая газета» № 228 від 24 грудня 2010 року).
Комерційні банки теж не кращі. Ми вже маємо досвід, коли нам не видавали гроші з наших вкладів. Тому люди купують долари, євро, нерухомість, а розумні й далекоглядні — китайські юані.
Нам говорять, що зараз один працюючий утримує одного пенсіонера. Вірно. Але хто залишив без роботи мільйони наших людей? Запустіть в дію наш колись потужний промисловий комплекс, аграрний сектор, будівництво. Дайте роботу і достойну зарплату молоді. Тоді з Західної Європи, Америки, Канади, Росії повернуться наші висококваліфіковані робітники і питання бездефіцитного пенсійного фонду розв’яжеться само собою. Бо таке враження, що знову держава всі проблеми хоче перекласти виключно на простих працівників. Зверніть увагу, олігархам пенсії, так само як і пенсійна реформа, не потрібні. Я 10 років відраховував 1 % із заробітної плати у пенсійний фонд, крім того — підприємство із фонду оплати праці. Та я щось не бачу, де ті кошти з мого 1 відсотка?
На теренах нашого Новосанжарського району «наказали довго жити» експедиція глибокого буріння, шкірзавод, фабрика «Червоне проміння», меблева та харчосмакова фабрики, сільгосптехніка, автоколона, цегельний завод, будівельне управління. А бюджетні установи утримуються за рахунок платників податків. У районі маже за 20 років не відновило роботу жодне промислове підприємство. Ось де резерви для наповнення Пенсійного фонду.
Підвищивши пенсійний вік жінкам, ми повинні враховувати, що з 55 до 60 років вони вже не п’ятижильні. Фізіологічно вони вже своє відпрацювали. Усе життя вставали до зорі, готували їжу, проводжали дітей до школи, чоловіків на роботу, бігли в колгосп чи на підприємство, трудилися 8 годин (а в колгоспі і цілих 12). Прийшовши додому, продовжували поратися до півночі по господарству. І так роками. Нам кажуть, що в західних державах пенсійний вік давно вищий, ніж у нас. Але чомусь мовчать, що то розвинені країни, тож і умови праці, її оплата там набагато кращі.
Порядок нарахування пенсій повинен бути один для всіх, а не так, як зараз. Для працівників із шкідливими умовами — додаткові коефіцієнти. Підійшов пенсійний вік — будь добрий, розрахуйся. Дай місце молодим. Якщо ти потрібний виробництву — з тобою керівництво заключить контракт. Хто продовжує зараз працювати після досягнення пенсійного віку: ті, в кого не вистачає пенсії, щоб звести кінці з кінцями, або ті, хто йде на роботу перекладати папірці. І тільки одиниці серед них ті, без професійного досвіду яких важко обійтися в колективі.
Де ще кошти Пенсійного фонду? Старше покоління знає, що наші батьки були зобов’язані викупляти облігації для відбудови народного господарства. Заводи, фабрики, електростанції були побудовані за кошти народу. А тепер все це стало привласненим і держава недоотримує мільярди і в бюджет, і в Пенсійний фонд. То може краще націоналізувати вкрадені у пенсіонерів фабрики і заводи, а не підвищувати вік виходу на відпочинок?
Хотів би почути думки молодих людей, яких ця реформа стосується якнайбільше. Думаю, більшість погодиться зі мною, скаже свою точку зору. Прошу чужу думку за свою не видавати, хоч як вас не проситимуть це зробити.
