Чи з’їдять Попельнюха?

Той факт, що на директора районного ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» нагострили зуба, — очевидний. Ситуація навколо природно-заповідної території завжди була непроста, та зараз загострилася ще більше. Можна звинувачувати Віктора Попельнюха у надмірній прискіпливості до дрібних правопорушень з боку держрибінспекції та інших структур і окремих громадян, але його можна і зрозуміти: він у межах своєї компетенції виконує свої посадові обов’язки, намагаючись при цьому дотримуватись букви закону.
А от як зрозуміти вочевидь упереджену позицію стосовно директора парку з боку голови екологічної комісії Кобеляцької районної ради Миколи Сердюка, який під час засідання, як із завченої ролі, то закидає провокуючими запитаннями, не слухаючи навіть відповіді, то прискіпується до кожного слова, замість того, щоб співдоповідати, як того передбачає порядок денний?
А тепер по суті справи. Звіт адміністрації РЛП було зведено до «розбору польотів», здебільшого надуманих, що мало вигляд міжусобиці. Склалася думка, що головуючого взагалі мало цікавило, що все ж таки вдалося зробити працівникам «Нижньоворсклянського» протягом року за скромні кошти, виділені районним бюджетом на утримання і розвиток парку. Його більше турбувало, що Попельнюх не зробив, причому іноді претензії доходили до абсурду. Як озвучив те, що було ясно всім, член екокомісії Володимир Струк, проти Попельнюха іде постійна війна, і є шанси, що його таки з’їдять.»
Кому це вигідно — не важко здогадатись: тим, кому діяльність директора парку та його інспекторів заважає. А заважає вона, напевно, багатьом. Як зазначив Віктор Попельнюх, у межах природно-заповідної території, ввіреної йому, «кипучу роботу» ведуть працівники рибінспекції, продовжуючи збирати по 34 гривні з рибалок-любителів. І роблять це всупереч рішенню депутатів районної ради ще від 3 серпня минулого року про заборону на промислове рибальство в межах РЛП і дозвіл на рибальство спортивно-любительське. Причому мешканцям Кобеляцького району безкоштовно.
Ситуації іноді доходять до смішного. За свідченням керуючого справами апарату райради Олександра Міщенка, рибінспектори намагаються обібрати рибалок-любителів ще в лісі, далеко від води, піднявши таксу до 70 гривень і попереджуючи, що скупий платить двічі. Це в Григоро-Бригадирівці. А в Солошиному стоять два «патріоти» і вимагають по 34 гривні з кожної людини, яка йде на лід. Це хіба не зухвалість? А куди йдуть кошти з цих поборів?
Не подобається прискіпливість нижньоворсклянців і промисловикам, яким закони не писані, і браконьєрам, і членам різних товариств. Бо їхні інтереси кардинально не співпадають із інтересами людей, котрі дійсно турбуються про збереження довкілля. Як же їм, які разом господарюють на одній території, знайти спільну мову? Це можливо лише за умови припинення оббирання рибалок-любителів, стверджує Попельнюх. Чому не піти йому назустріч? Головний іхтіолог Ярослав Беззубенков говорить: «Якщо є нарікання, фіксуйте факти», бо йому нічого не відомо. То для чого він на посаді?
Інша проблема — знання меж парку. Коштів на встановлення меж в натурі немає. Залишається інформування. Те, що надрукували в газеті «Колос», — не карта. Межі парку — це дійсно проблема. Де ще можна, а де — вже ні? Така невизначеність багатьом на руку.
17 листопада 2010 року конфіскували човен, електровудки, сітки. Матеріали подали до суду. Спіймати електровудочника і подати матеріали до суду непросто. Але інспектори парку зробили це, написали протоколи, зробили опис. У суді справу зам’яли, винесли рішення обмежитися усним попередженням.
А куди поділи 59 кг риби? Здали Тєрнікову. А він ці кошти державі відшкодував? Це розповідь директора РЛП. Чому я повинна йому не вірити так, як це робить голова екокомісії? Далі цитую: «Треба думати, як забезпечити життєдіяльність парку, а не чому я статтю в газету не написав. Люди працюють без спецзасобів, на ентузіазмі, ходять пішки по кваші, тягають на санках сітки. І це півроку без зарплатні. Так, можливо комусь це важко зрозуміти. Мене завтра знімуть з роботи, а сьогодні піду на патрулювання — отака я ненормальна людина.»
Підтримую члена комісії Володимира Юхименка, що ставлення до Попельнюха упереджене. Щоб щось від директора парку вимагати, треба знати його можливості, він не Бог. Питання потребує довивчення. А це — час продовження війни.
То що ж робити Попельнюху? Перехреститись і піти, як радять одні, чи не здаватися, як наполягають інші?
Я думаю, Попельнюха треба спробувати зрозуміти, щоб він перестав дратувати уми. І судити за справами його, а не за власними домислами.

Логін:
Пароль:
запам'ятати