— Підходьте до нас! Наші гаряче несуть!
— Вино! Майже домашнє! Пошти з церкви!
Над майданом музика. Вєрка-Сердючка, Бабкіна, згодом хор районного Будинку культури у квітчастих хустках. Починаєтся розважальна програма, селищна рада продає лотерейні квитки, а хазяйки припрошують кожна до свого прилавка.
Народ витріщає очі на ціни -- 20 копійок за налисник зі сметаною, млинець із печінкою, грибами чи м?ясом. Наїстися «від пуза» можна було за кілька гривень! Сало-м?ясо копчене, печене, смажене. Пироги-короваї з маком, капустою, грибами, сиром, засмажкою (була й така начинка у нашому дитинстві: вушкварки, пересмажені з борошном та цибулею). На кожному прилавку -- гори млинців. І товстеньких, і тоненьких, і мереживних (з дірочками). У глиняних плашечках поряд приправи: сметана, різне варення, джеми. Вражає розмаїття не лише краму, а й фантазії. Тут і тини з глечиками та соняшниками, і рушники, і святково повив?язувані хустками продавці. Сахнівщинська сулія сироватки, що красувалася між печеною качкою та полив?яними мисками щедро засмажених вареників, називалася «Вода життєдайна похмільна».
Із павлівського добра запам»яталися «бендерики з м?ясом» (теж по 20 копійок за штуку) та якесь павлівсько-грузинське хінкалі. Калинівські хазяйки привезли млинці та налисники з найнесподіванішими начинками. На запитання, що означає начинка «морська», відповідь по-калинівськи геніальна: «Крабові палички з часником». Базилівщинський графин підписаний «Для сугріву» і поряд не менш геніальні бутерброди: шматок хліба, зверху шматок сала з прорістю, що не поступається товщиною ні хлібові, ні салові, а на третьому поверсі половина солоного огірка. Окрім кисілів-узварів-чаю був найширший вибір отого, що базилівщинці назвали «для сугріву». Тут і частуваллися, і закушували. Дуже скоро в народу щоки почервоніли, очі подобрішали і життя перетворилося на свято.
Якщо не всі, то переважна більшість сільських рад презентували свою щедрість в останні дні Масляного тижня.
Кажуть, останній робочий день перед чотирма вихідними з нагоди 8 Березня дехто в трудових колективах відсвяткував дешево й сердито, пробігшись по ярмарку.
Андріївська делегація приїхала підводою. Доки жінки торгували харчем (а привезли чимало), змокрілий кінь з квіткою на лобі спочивав під ялинкою біля магазину «1000 дрібниць». Спродалися, полізли на воза і одразу дядьки дістали з-під ряднини гармошку та бубон. Машівці проводжали їх заздрістю.
Останні гуляння перед Великим Постом вдалися на славу. Розіграш лотереї з живими виграшами (птиця, порося та багато іншого) тривав аж до початку святкового концетру в Будинку культури.
