Сесія районної ради у червні 2007 року підтримала кандидатуру Василя Дриги. Єдине, що його тоді насторожило у виступі голови райради Юрія Лебедина, що контракт з головним лікарем той запропонував укласти лише на… три місяці. Депутати ж проголосували за річний термін.
Стан, у якому отримав лікарню Василь Дрига, був далеким від ідеального. Усе господарство потребувало мільйонних інвестицій, а грошей у бюджеті не було. І все ж гроші з’явилися. На прохання голови РДА Миколи Долини «Полтавська газонафтова компанія» перерахувала на рахунок ЦРЛ 616 тисяч гривень спонсорських коштів. Пізніше газовики за свої кошти закупили й подарували лікарні три автомобілі «швидкої допомоги».
Василь Олексійович з ентузіазмом узявся за наведення порядку. Було капітально відремонтовано інфекційне відділення, лікарняну котельню, каналізацію, закуплено нові газові котли для протитуберкульозного та інфекційного відділень, повністю поміняно водогін, відновлено дахи автогаража, пральні, котельні, переходу адміністративного корпусу та третину даху головного корпусу, що була зірвана смерчем, обновили ґанок і пандус.
Неприємності з’явилися, як грім серед ясного неба. Причому звідти, звідки головлікар менше всього чекав. Замість подяки за високі темпи ремонтних робіт й успішно проведену на базі ЦРЛ колегію облздоровуправління (таки встиг до початку опалювального сезону) очільники райради висловили невдоволення тим, що кошти на ремонт ЦРЛ не пройшли через районну раду. Мовляв, спонсорську допомогу треба перерахувати у спецфонд райради, а потім депутати вирішуватимуть, куди їх спрямувати, натякаючи, що є нагальніші потреби, ніж ремонт ЦРЛ.
Як повернути сотні тисяч гривень, коли з підрядниками укладені угоди й незабаром треба сплачувати за виконані роботи?! І як можна з рахунку лікарні в держказначействі перерахувати кошти у районний фонд, де акумулюються спонсорські пожертви, адже комунальний лікувальний заклад — не благодійна організація?! Тим більше, що у кінці року сесія райради таки затвердила збільшений на спорнсорські гроші бюджет ЦРЛ.
Одно слово, гроші Дрига не віддав. І поплатився.
Спочатку відчув усі принади перевірок УБОЗу і СБУ за сигналами заступника голови райради Бориса Федоренка. Нічого не знайшли. А потім сесія районної ради 10 червня 2008 року припинила контракт з Дригою і звільнила його з посади, незважаючи на те, що обласне управління охорони здоров’я на прохання РДА двічі погоджувало його кандидатуру на посаду головного лікаря Новосанжарської ЦРЛ.
Звісно, В. Дрига подав до суду позов про поновлення на роботі, адже контракт з ним так і не був укладений. У своєму запереченні на позов райрада стояла на тому, що звільнення законне, бо Дригу брали на роботу на рік. А причиною непродовження контракту було названо те, що він… «проігнорував проходження курсів спеціалізації за фахом «Організація і управління охороною здоров’я» (хоча направлення на курси райрада йому не видавала).
Щоправда, до заперечення завбачливо була додана копія листа «членів колективу районної лікарні» до райради, датована липнем 2008 року, в якому вони запевняли, що не бажають працювати з таким горе-керівником, стверджували, що лист до райради, надісланий у травні, в якому цей же колектив просив продовжити трудовий контракт з Василем Олексійовичем на три роки, був написаний «під тиском»
Два з половиною роки тривала судова тяганина. Новосанжарський районний суд відмовив В. Дризі у задоволенні позову, а апеляційний суд Полтавської області своїм рішенням від 2 вересня 2010 року поновив його на посаді.
Сьомий місяць, як суд вирішив спір на користь Василя Дриги, котрий має 30 років лікарського стажу, 14 з яких — на керівних посадах. Уже двічі державна виконавча служба штрафувала Новосанжарську районну раду за безпідставне невиконання рішення суду, втім, ні попередній голова ради Юрій Лебедин, ні нинішній — Володимир Левицький — не хочуть на виконання рішення суду видавати розпорядження про поновлення Василя Дриги.
Підрозділ примусового виконання рішень подав до прокуратури Новосанжарського району подання про порушення кримінальної справи проти посадових осіб Новосанжарської районної ради за ст. 97 КПК України (невиконання рішення суду). Прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи на підставі ч. 2 п. 6 КПК України (відсутність в діях складу злочину). Вочевидь, Новосанжарщина — не лише територія, вільна від дотримання законів України, а й від здорового глузду: невиконання рішення суду про поновлення є, а винних у цьому невиконанні… немає. Тільки 16 лютого 2011 року прокурор Новосанжарського району спромігся винести протест на рішення сесії райради від 29 грудня 2010 року про відмову в поновленні Дриги, який до цього часу не розглянутий.
Не допомогло Василю Дризі ні звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, ні до Президента, ні до прем’єр-міністра України, ні до народних депутатів, не кажучи про інстанції обласного рівня. Прокуратура області відсторонено спостерігає.
Василь Дрига збирається звернутися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на невиконання рішення національного суду. Тільки де гарантія, що навіть після позитивного вердикту Страсбурга його буде поновлено на роботі, адже останнім часом Україна ігнорує навіть рішення Європейського суду…
