Їх справді не помічали — «міські вовченята» виходили зграєю на «справу» на вулиці Кременчука, коли сутеніло. Виходили по двоє-троє, щоразу змінюючи склад «ударної» бригади. Тому й затримати їх тривалий час не могли: жертви злочину вказували різні прикмети нападників. Своїх жертв хлопчаки обирали серед жінок, переважно літнього віку. Підбігали до самотньої пані, штовхали її, виривали з рук сумочку чи пакет — і хутко зникали в натовпі, завертаючи за найближчий ріг. Здобич ділили там же, за рогом, залишаючи собі лише продукти харчування — переважно солодощі, соки, солодкі напої. Дорогі речі їх не цікавили — без жалю викидали у сміття сумки вартістю кількасот гривень чи інші речі. Так, під час чергового «ривка» у потерпілої викрали пакет, а в ньому — новий, тільки-но куплений одяг: брючний костюм вартістю 500 гривень, комплект кофт із ангори — теж гривень на 500, блузки загальною вартістю 600 гривень. Усе це викинули в смітник, бо злодюжок цікавили лише шоколад та продукти харчування.
Для однієї кременчужанки «зустріч» зі «зграєю» хлопчаків взагалі закінчилася лікарняним ліжком — жінка впала й отримала закриті переломи лівого колінного суглоба та шийки лівої плечової кістки. При цьому поживитися нападникам не вдалося, бо, як записано у протоколі справи, у шкіряній сумці знаходилося майно, що не представляло матеріальної цінності. Навіть грошей не було.
— Незважаючи на юний вік, підлітки діяли доволі цинічно, з викликом, бо почувалися безкарними й були впевнені, що їх не впіймають. Як потім розповідали на допиті — ловили кураж, — говорить старший прокурор відділу підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області, радник юстиції Людмила Деряга. — Тому і в один із гаражів нахабно вдиралися тричі. Спочатку двоє хлопців проникли у приміщення, потім у гараж пішли всі. Винесли речей на загальну суму 2115 гривень. Те, що винести не змогли, — порозкидали та потрощили. На деякі злочини взагалі йшли не заради того, щоб украсти, а щоб отримати чергову порцію адреналіну, полоскотати собі нерви.
Наприклад, до дитячої лікарні підлітки забралися, зламавши решітки харчоблоку та вентиляційного отвору в даху. Це дуже ризиковано, оскільки у вентиляційних люках можна легко застрягнути.
— У дитячій лікарні Кременчука малолітніх злочинців цікавило лише дитяче харчування — соки, пюре, солодощі, — коментує Людмила Миколаївна. — Наївшись досхочу, хлопці зламали двері до підвального приміщення й облаштували там власне «лігво». Там їх і затримали після чергового «ривка». Підлітки повернулися до підвалу, аби відсвяткувати вдалу крадіжку. Гуляли, як дорослі: запросили дівчат, набрали спиртного, сигарет. Галасували так, що їх почув сторож, який обходив територію дитячої лікарні. Чоловік не наважився самотужки затримувати малоліток, заходити до підвалу не ризикнув і викликав правоохоронців…
Нещодавно апеляційний суд виніс остаточний вирок у справі кременчуцьких підлітків. Двоє із п’ятірки залишилися на волі на випробувальному терміні. Одному з них — Сашку М. — Людмила Деряга відмовилася пропонувати більш сувору міру покарання, ніж визначив районних суд.
— За стільки років роботи у правоохоронних органах помічаєш, як кримінальні нахили проявляються навіть у підлітків, — зізнається жінка. — Сашко був несхожий на своїх «товаришів». Подивилася на нього: стояв, як билина, він у «бригаді» грав другорядну роль, серйозних справ йому не довіряли, говорячи хлоп’ячим сленгом, «на шухері» стояв. Просто потрапив під вплив поганих товаришів. І якби цей хлопчина опинився у колонії, він би пропав. У нього хвора мама, брат працює й годує всю родину, тому фізично не встигав ще й за молодшим у родині приглядіти. Такій дитині потрібно було дати другий шанс.
Шанс виправитися отримав і ще один підліток — Артем. Той мав справжній дар: доки товариші громили у підвалі дитячої лікарні все, що потрапило під руку, він знайшов зламаний комп’ютер та принтер і відремонтував їх. Цією технікою частково покрили збитки, яких зазнав медичний заклад. Ну а Артем тепер має нагоду направити свій талант та енергію у «мирне» русло.
Трьох інших неповнолітніх грабіжників засудили до реальної міри покарання за статтею 186 Кримінального кодексу України, частина друга — відкрите заволодіння чужим майном. Двоє з хлопців отримали
3 та 4 роки ув’язнення, 17-річний «заводила» Дмитро — 7 років. Конвой забрав хлопців прямо із зали суду. Майже на порозі зупинив розпачливий докір: «Синочку, що ж ти наробив?!» — не втрималася мати одного із засуджених. Проте оскаржувати вирок — а на це мали повне право, як офіційні представники своїх дітей у суді, — матері не стали…
