«В Америці сала немає — у нас свині худі!»

Джастін Лемке, який вже два роки живе у Нових Санжрах, розповів журналістам «ЕХО» про своє українське життя
На сторінках нашої газети ми часто пишемо про перебування наших земляків за кордоном. Ми розповідаємо про те, як їм вдається пристосуватися до умов життя іншої країни, місцевого менталітету та порядків. Цей матеріал діаметрально відрізняється від тих статей. Адже у ньому ми розповімо вам про американця, який зумів пристосуватися до життя в Україні.
До приїзду в Україну 25-річний Джастін Лемке мешкав у передмісті Чікаго у Сполучених Штатах Америки. У себе на батьківщині він встиг отримати диплом бакалавра. Джастін є філософом за фахом, а також спеціалістом з етики. Після закінчення навчання молодий спеціаліст записався до Корпусу миру і незабаром отримав направлення до України. Про нашу країну юнак знав лише те, що саме тут сталася Чорнобильська катастрофа, що у нас найкращі у світі чорноземи і ми є великими експортерами зерна.
До України Джастін приїхав рівно два роки тому — 1-го квітня 2009-го. Десять тижнів він проходив тренінг у селі Коржі Київської області. Там вчив українську мову, знайомився із дисципліною «Основи безпеки життєдіяльності», яку мав викладати в українській школі. Після завершення тренінгу Джастіна направили до Новосанжарського району, де він перший рік працював у Соколово-Балківській школі. Кілька місяців американець жив у звичайній новосанжарській родині — в селі Андріївка. Повертаючись із роботи він спілкувався із членами сім’ї, покращуючи свою українську. Як розповідає сам Джастін, перший час було нелегко — ніхто з родини не спілкувався англійською, а сам американець тоді не надто добре знав українську, тому іноді виникали певні казуси. Але коли юнак вже почав розуміти своїх українських співрозмовників, на нього очікував сюрприз.
— У таборі нас навчали чистої української мови, — згадує Джастін, — а у сім’ї усі говорили на, як це у вас зветься? Так-так, суржик!
За два роки американцю вдалося досить непогано оволодіти українською мовою і, навіть, деякими словами із нашого суржику, який він дипломатично назвав місцевим діалектом. Наша із Джастіном розмова майже повністю проходить нашою державною мовою. І лише у надто складних випадках на допомогу приходить наш добровільний перекладач — методист відділу освіти Леонід Береза. Він, у разі потреби, розшифровує для Джастіна складні журналістські запитання і перекладає відповіді. Американець не лише старанно відповідає, але і встигає між питаннями робити ходи на шахівниці. Вони із Леонідом Березою час від часу приходять до шахового клубу імені Івана Джалого, щоб зіграти партію-другу. До речі, у шахи Джастін навчився грати тут-таки, в Україні. Допоміг йому Анатолій Старєлов, відомий тренер із Нехворощі, який тривалий час займається із дітьми у Соколовій Балці. За два роки американський гість досягнув пристойного рівня шахової майстерності. Принаймні, цілком достатнього для того, щоб обіграти журналіста «ЕХО»?
Але повернімося до історії нашого героя. Після року у Соколовій Балці він переїхав до Нових Санжар, де незабаром почав викладати «ОБЖ» та вести гурток англійської. Джастін живе на квартирі у одному з будинків райцентру. Сам пере, готує їсти і ходить за покупками на базар. За його словами, наш ринок суттєво відрізняється від американського. Там на таких базарах можна купити лише сільськогосподарську продукцію, вирощену фермерами. А у нас — що завгодно. Повернувшись із ринку з покупками, Джастін готує щось смачненьке. Наприклад, український борщ, який юнак навчився варити за час, проведений у нашій країні. Найбільше з українських наїдків Джастін полюбляє голубці. Але виключно вітчизняною кухнею він не обмежується. Готує також страви мексиканської, американської та, своєї улюбленої, китайської кухні. Але, коли є бажання і апетит, не відмовляється Джастін і від українського сала з часником.
— Сало я вперше спробував в Україні — мені сподобалося, — ділиться враженнями американець, — У Америці сала немає — у нас свині худі!
Здивувала Україна американського гостя не лише наявністю у ній такого продукту, як сало.
— У ваших селах, навіть маленьких, багато супутникових антен. А ще — автоматичних пральних машин — це мене здивувало, — розповів юнак.
Неприємно здивувало американця і те, як багато в Україні п’ють та палять підлітки. У Америці вони б просто не мали шансу придбати алкоголь — до виповнення 21-го року — чи цигарки — до 18-ти. Якщо ж якийсь дорослий вирішить допомогти підліткам і придбає для них пляшку алкоголю, на нього чекає штраф у 2 тисяч доларів. На жаль, в Україні щодо цього все набагато сумніше.
А от рівень освіти українських школярів їх американський педагог оцінив, як досить добрий. Зокрема, у математиці вони навіть у дечому переважають своїх американських однолітків.
Вільний час Джастін проводить або вдома, займаючись айкідо чи медитацією, або із друзями, гуляючи у парку або іноді відпочиваючи у «Гостинному дворі». Обслуговування у наших кафе американець оцінив, як «дещо повільне» за часом, але цілком нормальне за якістю. І навіть зробив комплімент селищу, сказавши, що у Нових Санжарах обслуговують краще, ніж у Полтаві. Іще Джастіну сподобалося у райцентрі те, що вулиці постійно прибирають працівники на екологічних каретах і скрізь стоять урни для сміття. Це, а ще облаштовані місця для відпочинку на природі американцю дуже сподобалося. Не сподобалося йому те, що у нас (як, зрештою, і у всій Україні) палять і п’ють там, де кому не захочеться. У Сполучених Штатах тільки за те, що ви з’явитесь на вулиці із пляшкою пива, вам загрожує штраф. Якщо ви при цьому будете п’яним, то можете опинитися і у поліцейському відділку. Ситуацію у нас ви чудово знаєте самі.
На українських дівчат Джастін надто не задивляється. Адже зовсім недалеко — у Оржиці — живе і працює його американська дівчина, із якою вони познайомились у Корпусі миру. Після завершення строку перебування у нашій країні вони повернуться до Сполучених Штатів, де будуть займатися своїми, американськими справами. Зокрема, Джастін планує викладати у школі або університеті. У Україні він залишить частину своїх друзів і гарну згадку про себе. А от залишитися у нашій країні назавжди американець напевно не погодився б.
— Не тому, що мені не подобається країна, а просто через те, що жити добре там, де твоя кохана людина, твої друзі та рідні. Для мене таке місце — Америка.
Вже влітку Джастін повернеться до своєї країни. Нам лишиться сподіватися, що його дворічне перебування на українській землі не було марним. І що завдяки йому та сотням інших волонтерів Україна колись-таки зміниться на краще. І у нас, як і на батьківщині Джастіна — в Америці — будуть виконувати закони не на папері, а у реальному житті.

Логін:
Пароль:
запам'ятати