«Та кому ми заважаємо?» – найбільш розповсюджене питання продавців.
Кожного буденного дня, за будь-якої погоди та будь-якої пори року, із самого ранку біля універмагу «Росія» починає збиратися натовп. Це бажаючі якомога швидше продати свій товар з рук. З приходом тепла їх кількість збільшується. Дивно, що поряд працює легальний ринок, але туди чомусь черг немає. Адже там треба платити за торгове місце, а продукція буде перевірена. Робимо висновок: якщо продавець не впевнений в якості продуктів, то навіщо йому ризикувати власним прибутком? Ось і стають вони з численними коробками, ящиками і торбами прямо на тротуарі чи біля проїжджої частини.
Тут не потрібно сплачувати ні ринковий збір, ні інші місцеві збори.
Ми поспілкувалися з тими, хто продає фрукти, живу рибу та птицю. І якщо фрукти ще якось можна продезінфікувати, то напис на брудній картонці «Жива риба» ніяк не відповідав дійсності. Риба у дитячій ванночці лежала вверх брюхом.
Поряд із викладеними на землі сухофруктами, квасолею та молочними продуктами вигарцьовує зграя собак. Більшість із продавців про заборону стихійної торгівлі знають. Не для преси вони зізнаються, що завжди готові до візиту перевіряючих. Це їх не дуже лякає. Зазвичай такі зустрічі закінчуються сплатою мінімального штрафу або «оплатою» натурпродуктами. Деякі кажуть, що якби керівники міста виділили їм місце для торгівлі, то вони б охоче перейшли туди.
Для більшості продавців на стихійних ринках така форма торгівлі – спосіб виживання в теперішніх економічних умовах. «Дайте людям нормальний заробіток, ми не будемо тут стояти!» – зі злістю вигукнув чоловік, який торгував штучними квітами.
З іншого боку провокують до такої торгівлі і самі споживачі, купуючи м'ясо, рибу чи молоко просто неба. Тут же, на місці, питаємо у покупців, чи не бояться вони купувати в таких умовах продукцію. Деякі відповіли: «Ні». Одна бабуся, що купувала сметану для онучки, сказала: «Ні, не боюсь, тут дешевше, ніж у ринку, а це для мене головне, та й онучці ця сметана подобається».
Така торгівля є не лише протизаконною, вона ще й небезпечна для життя та здоров’я споживачів, які купують ці продукти. Адже будь-яких санітарно-гігієнічних норм продавці не дотримуються, і різноманітні інфекції та бактерії розмножуються з космічною швидкістю, а попереду спекотний літній період. І як висновок, покупець, що поїв м’яса, риби чи випив молока зі стихійного ринку – потенційний пацієнт інфекційного відділення.
Цю проблему можна довго обговорювати, як і решту соціальних проблем. Та чи зміниться від цього ситуація на краще? Хотілося б, щоб відповідь була позитивною.
