На календарі – квітень 2011 року. Про те, що відбувалося 25 років тому,- тепер можна говорити, що це було в минулому столітті, в минулому тисячолітті. А значить, і відчуття гостроти історичних подій минулого зменшується, забувається, а нерідко і свідомо замовчується.
Тому і про страшну чорнобильську трагедію 26 квітня 1986 року декому не хочеться згадувати, хочеться забути, не вирішувати створених нею нагальних економічних, життєвих і моральних проблем. Того дня чорний смерч обпалив нашу землю і небо своїм смертоносним вогнем: вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Ця трагедія торкнулася долі мільйонів людей. Але ще живемо ми ті, хто пам’ятає , ті, хто ціною свого життя захистив світ від страшного ядерного монстра.
26 квітня 2011 року – двадцять п’ята річниця чорнобильської катастрофи. Ви тільки вдумайтесь у це! Наші діти, які народилися після того страшного дня, стали вже повнолітніми. Чорнобиль віддаляється від нас все далі й далі, але ми відчуваємо його страшне дихання все гостріше й гостріше. За ці роки пішли у вічність наші побратими, інші стали інвалідами, або хворі. Хворіють наші діти, бо вони теж стали заручниками Чорнобиля.
Станом на 1 березня в Глобинському районі проживає і знаходиться на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги 1397 громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, в т.ч. 627 ліквідаторів аварії.
Минає вже 25 років з часу трагічної події, а багато хто з нас і досі відчуває на собі її негативні наслідки, багато родин ліквідаторів аварії втратили своїх синів і дочок, які пішли в небуття. І, звичайно не може не тривожити те, що нам ліквідаторам наслідків найбільшої техногенної аварії сучасності, доводиться й далі боротися за своє виживання не лише з численними хворобами, але й з такими же безжальними, як і хвороби, чиновництвом.
У післячорнобильські роки багато хто з ліквідаторів змушений доводити своє законне право на пільги перед державними чиновниками, які взяли на себе право вільного тлумачення законів.
До Глобинського осередку ВК оборони прав людини з 2001 року надходять звернення ліквідаторів, а частіше їх рідних. Наведу лише декілька прикладів.
Навряд чи думав кременчужанин Микола Савич Дідусенко, що при проведенні переєстрації чорнобильських посвідчень Кременчуцькою міською організацією буде вилучено посвідчення серія А-№ 099779 (категорія 2), яке отримав за рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука.
Дерід Віктор Олексійович приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (військова частина 61606) та мав посвідчення серія А-№ 167093 (категорія 2) з 2001 року доказував, що він дійсно хворий. Згідно експертного висновку № 251 від 10 березня 1992 року визнано захворювання пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідом не був визнаний і отримував лише 25% втрати професійної дієздатності. І лише смерть підтвердила його захворювання.
Вдова ліквідатора Савінського Григорія Миколайовича повідомила, що 5 травня 2003 року помер її чоловік. Для нарахування пенсії необхідно було додати довідку, яку видавали військові частини, де були зазначені розміри оплати. В бухгалтерії колгоспу ім..Лисенка сказали, що ці довідки не зберігаються. Лідія Олександрівна також піднімала питання щодо одноразової компенсації, як сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Чернявському Олександру Івановичу відмовлено в наданні земельної ділянки в розмірі 0.40 га для ведення особистого селянського господарства. Після втручання прокуратури Глобинського району ліквідатор отримав земельну ділянку.
Шиш Микола Якович на основі довідки в/ч 61606 дійсно приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в 1992 році йому було виписано посвідчення за № 167543, але в зв’язку з тим, що він не надав фотокартку, посвідчення в 1994 році не пройшло перереєстрацію і було списане. Тому Шиш М.Я. не перебуває на обліку.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Безкровний Анатолій Олександрович потребує постійного стороннього уходу. Управління праці та соціального захисту населення запропонували звернутися за допомогою до лікувальних закладів. Глобинська районна лікарня повідомила, що проведено обстеження стану здоров’я та оформлено документи на обласну МСЕК для визначення групи інвалідності.
Дружина ліквідатора Мироненко Олександра Івановича повідомила, що 4 травня 1989 року її чоловік помер. Залишилася з трьома малими дітьми. Управління праці та соціального захисту населення надало роз’яснення, що Мироненко О.І на момент смерті не мав статусу ліквідатора і посвідчення встановленого зразка тому неможливо провести виплату одноразової компенсації його дружині Мироненко Тетяні Миколаївні.
Дружина ліквідатора Кабачок Владислава Михайловича повідомила, що 30 травня 2004 року її чоловік помер. Причина смерті не встановлена в зв’язку з далекосяжним гниттям трупа.
Вдова чорнобильця Духно Юрія Кузьмича повідомила, що її чоловік приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині 61606 (дислокація с.Корогод) з 1 червня по 14 серпня 1986 року. В січні 2006 року на 59 році життя наступила смерть.
Полтавська регіональна міжвідомча експертна рада по встановленню причинного зв’язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру зробила експертний висновок за № 256 на засіданні № 19 від 5 вересня 1991 року. Встановлено основний діагноз ВСД з проявами порушеної гемодинаміки, невростенічний синдром. Висновок ради: захворювання пов’зано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посвідчення Серія А № 053394 (категорія 1) видане 20 грудня 1997 року свідчить про те, що Згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Довідка МСЕ № 0310752 від 4.10.2001 року свідчить про те, що захворювання пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Причина смерті з причиною зв’язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не підтвердилася.
На лист Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я щодо причинного зв’язку смерті Духно Юрія Кузьмича з участю у роботах по ліквідації наслідків аварії медичну справу розглянуто на центральній міжвідомчій експертній комісії. Прийнято позитивне рішення «Захворювання яке привело до смерті, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Марія Федорівна Духно отримала статус вдови учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.
Нам не звикать, що владні мужі постійно порушують наші права. Минає 25 річниця трагедії, давно вже немає в живих справжніх героїв, а ті хто «примазались», отримали статус учасника бойових дій і користуються пільгами. З роками чомусь псевдогероїв стає все більше. Вважаю справжні потерпілі платять за трагедію найдорожчим – власним здоров’ям, переважно це скромні люди, вони не афішують свого статусу, не вважають себе особливими. Вважаю, що держава недостатньо піклується про потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильскій атомній електростанції.
Загальна кількість пільг в Україні складає більш ніж 600 видів, відповідно до Закону України «Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» існуючих пільг більше 100. згідно інформації Міністерства праці і соціальної політики України, відповідно до вищезазначеного закону тільки право на щорічне безоплатне забезпечення путівками на оздоровлення мають 2 526 216 осіб, серед них 589 455 дітей. Фінансування програми оздоровлення потребує більше ніж 1.5 млрд.грн., але в Законі України «Про державний бюджет України» щорічно планується не більше 300 млн. грн.
Відношення до «ліквідаторів» та постраждалих від Чорнобильскої катастрофи з кожним роком погіршується з боку держави. Це підтверджується кількістю громадських протестів, мітингів біля Верховної ради та Кабінетом Міністрів. Проблеми, які породила Чорнобильска катастрофа, з роками не зникають, а все більше загострюються , деякі з них, передусім соціально-економічні вимагають комплексного вирішення та системного підходу в діяльності органів виконавчої влади для їх розв’язання . на загальнодержавному рівні «чорнобильського» Закону є досить негативними. Це стосується кількості та якості пільг, що задекларовані державою, але виконуються на 5-10%, розміром фінансування. Збільшення видатків з державного бюджету на чорнобильську сферу виглядають протокольними, як кажуть для «галочки», бо розмір інфляції становить 12-15%, що зводить на нівець всі ці збільшення. І це стосується всіх видатків щодо виконання «чорнобильського» закону.
Тому, на нашу думку, питання чорнобильських пільг є проблематичним, а вірогідність 100% вирішення його досить неоднозначним. І на сьогодні до його вирішення підійти зважено і розумно, та прийняти таке рішення, яке по-перше, приведе норми «чорнобильського» Закону до реалій сьогодення, по-друге, дозволить безболісно відмовитись від так званих «мертвих» пільг, які не виконуються державою (або виконуються в малому, суто номінальному, обсязі), і по-третє, дозволить в повній мірі і обсязі користуватись тими пільгами, які є зараз нагальними – наприклад, комунальні послуги, санаторно-курортне лікування та медичне забезпечення.
Наше завдання – зробити все, щоб пам'ять про страшну трагедію не згасла. Наше завдання – допомагати один одному, захищати свої інтереси. На запит Глобинського осередку ВК оборони прав людини керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 976 Глобинська районна державна адміністрація видала розпорядження за № 156 від 1 березня 2011 року про сприяння у проведенні громадської експертизи. 4 квітня цього року на засіданні громадської ради при голові Глобинської рда заслухали начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Наталію Антонівну Шебедю. Розглянуто заходи, які будуть проведені з квітня по грудень 2011 року щодо відзначення 25 річниці трагічної події. Маємо надію, що серед нинішніх українських управлінців є співчутливі до чужої біди люди. І в нас, ліквідаторів трагічної події, останнім часом з’явилося не просто оптимістичне сподівання, а несхибна переконаність: якщо Чорнобиль техногенний ми приборкали, то приборкаємо і Чорнобиль духовний!
