Читайте також:
Велика політика районного масштабу
Кременчук, звісно, не столиця і не обласний центр, але статус регіонального міста не заважає йому бути в числі лідерів за кількістю депутатів та чиновників від влади на душу населення. У Верховній Раді – 450 депутатів, в обласній – 90, а у Кременчуці з населенням 230 тис. мешканців – аж 120 місцевих обранців у 3-х депутатських корпусах – одному міському та двох районних. Відповідно існують і 3 виконавчі комітети, котрі впроваджують у життя рішення депутатів своїх рад.
Стабільно напередодні чергових місцевих виборів життя районів висить на волосинці, міська рада вирішує питання «Бути чи не бути райрадам у новому скликанні?». Розпалюються суперечки, посилюється активність «недоброзичливців», але жодного разу не дійшло до категоричної відмови. Так і тепер – депутати згадали про адміністративну реформу в Україні, навели приклади інших міст, де вже відмовилися від районних адміністрацій, і… ухвалили рішення на користь існування Крюківської та Автозаводської райрад ще упродовж наступних 5-ти років.
Тут вирощують чиновників
Районні органи місцевого самоврядування існують у Кременчуці вже 30 років, вони виростили і виплекали не одного міського керманича. Міський голова Микола Глухов неодноразово підкреслював, що райради – це база для підготовки посадовців, для стажування молодих кадрів перед виходом у велику владу. До речі, сам Микола Глухов, його заступник Олександр Биков, секретар міської ради Василь Івко прийшли у мерію з кабінетів Крюківського райвиконкому.
Корисні реформи
Але, окрім почесної місії «кузні кадрів», райони мають ще й кілька повноважень у сфері місцевого самоврядування. Роботу районам надає міська рада, межі та обсяги цієї роботи вона визначає на початку кожного скликання. Так було й у травні 2006 р., невдовзі після останніх місцевих виборів. Але новостворена тоді міськрада не виявила щедрот до районів, бо «обрізала» їх повноваження далі, як кажуть, нікуди. Забрала чи не основне, що надавало районним радам відчуття власної значимості та потрібності – управління школами та дитсадками, а також опіку над сферою соціального захисту населення.
Щоправда, гірше від того не стало ані в освіті, ані в соцзахисті. Начальник міського управління освіти Геннадій Москалик зазначає, що сьогодні за результатами роботи кременчуцька галузь освіти посідає перше місце в області, а директор міського Департаменту праці та соціального захисту населення Катерина Громова висловлює думку, що створення у липні 2006 р. єдиного Департаменту і передача йому всіх функцій у вирішенні питань соцзахисту – то був великий позитив і щодо розподілу державної субвенції, і щодо ефективного керування роботою закладів соціальної сфери. Щоправда, за півроку у стосунках міської та районних влад настала відлига, і частина повноважень від Департаменту знову відійшла районам.
Спрацювалися
Логічний висновок – реформи, якими б болючими вони не були, пішли на користь місту. Але далі реформувати вже нічого – повноважень у районів залишилося «з гулькін ніс». Хоча мер Микола Глухов не виключає, що після чергових місцевих виборів 2010 р. повноваження районів можуть бути знову переглянуті. Цілком ймовірно, що міська рада нового скликання захоче внести в них свої корективи. Натомість Микола Глухов, який вже заявив про намір балотуватися на посаду мера на наступний термін, зазначає, що особисто він нічого б не змінював.
Мер М. Глухов: «Останні 4 роки, упродовж яких ми співпрацювали з районами, показали, що баланс повноважень між міською та районними радами знайдений. На сьогодні я задоволений нашою спільною роботою, ситуація мене повністю влаштовує».
Немає сміття – немає роботи
Міське УЖКГ та комунальне підприємство КАТП-1628 відповідають за прибирання центральних вулиць, керуючі компанії – за стан територій усередині житлових кварталів, а райвиконкоми мають контролювати чистоту у приватному секторі та ліквідовувати стихійні звалища.
Стихійні звалища, як каже влада, утворюють мешканці приватного сектора, котрі не бажають укладати з КАТП угоди на вивезення сміття. Виходить, якби КАТП більш добросовісно працювало з населенням, звалища б зникли, а у районних відділів благоустрою значно б поменшало роботи. Наразі ж, як зазначає начальник УЖКГ Олександр Любенко, лише 30% приватних будинків обслуговуються комунальним підприємством. Парадокс: простіше витрачати бюджетні кошти на ліквідацію стихійних звалищ, ніж примусити мешканців цивілізовано поводитися з відходами.
І прославиться ім’я твоє!
Яку пам’ять залишать по собі райвиконкоми, якщо врешті місто вирядить їх «на пенсію»? «КП» замислилась і пригадала чимало добрих і корисних справ, які були ініційовані та втілені у життя упродовж останнього п’ятиріччя саме завдяки районним владам.
Крюківський район:
• Реконструкція Міського саду.
• Висадження скверу поблизу залізничного вокзалу у Крюкові.
• Реконструкція дитячого садка під Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та інвалідів.
Автозаводський район
• Відкриття у Парку Миру Музею військової техніки та дитячого автомобільного містечка.
• Створення скверів: «Володимирського» поблизу школи № 12 та «Кленового» в районі зуп. «Вул. Радянської Армії».
• Закладення першої черги парку «Депутатський».
• Створення Університету третього віку.
• Організація безкоштовного відпочинку пенсіонерів у СОК «Супутник».
При владі не занудьгуєш
Сесія Автозаводської райради триває щонайбільше годину – з урочистим нагородженням, вітанням запрошених гостей, передусім ветеранів, і, власне, розглядом робочих питань. Їх небагацько – близько 20-ти, до недавнього часу це були здебільшого питання надання землі під індивідуальне житло та гаражне будівництво.
Однак навесні цього року міськрада наклала табу на встановлення гаражів у житловій забудові. Сталося це після того, як з доброї волі районних чиновників гаражі понатикали у всіх кременчуцьких дворах, часто – у зелених зонах та на дитячих майданчиках.
Отже, з нагального фронту робіт у районів залишилися тільки питання приватної забудови. І саме районам доручено почесну місію заключного акорду. Схема непроста. Громадянин, який хоче отримати клаптик землі, щоб звести собі хатку, йде до мерії з відповідним проханням, земельне управління міськвиконкому готує рішення про затвердження матеріалів вибору ділянки та виносить його на сесію міськради. Сесія ухвалює рішення, громадянин його отримує і прямує до землевпорядної організації за розробкою проекту землеустрою. Готовий проект узгоджує з контролюючими службами і нарешті несе його до райвиконкому. Тамтешні чиновники мають радо зустріти громадянина і прийняти його документи, щоб винести на затвердження районної сесії. Щоправда, нерідко замість чиновників бідоласі доводиться самому бігати по кабінетах райвиконкому, збираючи необхідні підписи під проектом сесійного рішення (це ж не Єдиний офіс міськвиконкому, де громадянина позбавлять усієї бюрократичної біганини!). Врешті-решт районні депутати затверджують проект землеустрою і вмикають громадянину «зелене світло» для будівництва. Все, район свою функцію виконав. Громадянин побігав з висолопленим язиком, проте було не нудно ні йому, ні чиновникам.
Хоча без цього «футболу» – від мерії на райони, можна було б легко обійтися. Керівник земельного управління міськвиконкому Тетяна Дворова зазначає, що її підрозділ без проблем впорається з роботою, покладеною наразі на районні відділи земельних відносин.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
